Читать «Лимерівна. by Мирний П» онлайн

ЯЬга1п<ап

ЖпОШ'гЬф?

46 Еа*1 7-11? 8»1ггН,

Ят 1«гк. Я. §,

01дШ2ес1 Ьу ^лОСю1е

ЛИМЕР1ВНА

ДРАМА В 5 СПРАВАХ I 6 ПОСТАНОВАХ

ВИДАИИ6 ВАСИЛЯ ЛУКИЧА.

КОШТОМ ТОВАРИСТВА „РУСЬКА БЕС1ДА У ЛЬВОВ1“.

7 ЛЬВОМ, 1892.

3 друкарш Товариства дмени Шевченка,

п!д варядом К. Беднароького.

?&

-М8Ч

лЛх

/ * °1 ~2~

Я0.ъс Нс,^кг

7(р* I

Лимериха, козача вдова; не молода вже, аде ще брава; на об-•' лйччё СЛ1ДН давиьоЁ краев.

дочка и, 18 лёт; дуже вродлнва.

ХШшшвнха, батата мЁщанка; суха, згорблена 1 сердита. Кдпмь сип ёё, 22 лёт. Забитии 'на голову 1 боязький.

Оспш, хрещепий батысо Наталии, ваножний козак, лёт до 50;

япький, натоитуваний. Виг ляда трохи з-лукава. Огжшка, його жшка, лёт 45; висока, суха молодиця. Вигляда ' " «ось суворо.

Паттон, дочка ёх, 18 лёт, подруга Наталина. Не погана тай '■ красива з себе; скидаеть ся на натЁр.

’&зргдний, годувальник ОстапЁв. Красивий парубок, "1-Аёт.

Чоловёки, жёнки, парубки й дЁвчата.

**.- - - <

Коёть ся в друпй половин! • XVIII вЁку.

Соо§1е

з!

!((,К/1кКс1Ги4а \

Соо§1е

01дШгес1 Ьу

Соо§1е

[Гай, з переду левада. На левад* пошд деревом порозс'Едались дшчата; Друг!? забравшись за руки, гуляють 1 тихо перешштують ся. У61га № сапавшись дхвчина].

Вих1д I.

Девчина. ДЁвчата! девчата! Ви тут сидите, шушукаетесь, а там таке диво^; таке диво!

ДеК1ЛЬКИ ГОЛОС1В разом. Де диво? Яке диво?    ^А

Дёвчил'а. Ось иостШте, воно зараз появить ся.

Голб^и. Де?3вщкн?... Та кажи вже, що там таке?

паючись). Там дЁвчата.. 1де, девчата, Лимерика, та -шша! Очшок на б1к, коси розпатлались... а вона, впотураючи на те, танцюе та внсыпвуе... Занею Шкан-дмбенко, без шапки; в однш руд!’ пляшка, у другш чарка... То вона халясув-халясуе, та повернеть ся до його... |Частуй мене, зятю! Нехай я таки з твохх рук випю...

З-за ¹

"мд будугмяатм, коод зятем аваяЫ“ Вниз, та знову у беки, та вск<6си! А Шкаядибенко чарку об пляшку бе, та првфав... Кумедия, тай годе! (Чутно сыпви за коном. а — —ева виходить Лимериха 1 Шкандибенко).

Вих1д 2.

((я в долбшки, танцюе й присыпвуе).

4-

Ой, дай погуляю,

^ Бо хорошу дочку маю...

Гоп! Гоп! Гоп-гоп!

Поки не брав, то й до дала, А узяв — осточортша...

Ой, гоп! Гоп-гоп! Иоки^чяе брав — порадниця.

А як узяв — ледащиця!

Ой, гоп! Гоп-гоп!... г    Коли-б    було,    та    се    знав,

То й до В1ку-б не брав...

Чи так, ЗЯТЮ? Так? (Д1вчата регочуть ся).

Кдрпо. Матусю! Матусю! Он девчата... .

Лимериха. То що, що дшчата.

Еарпо. Сьмноть ся.

Лимериха. О, матерг IX дуля з мотузкою!... (До девчат). Чого ВИ, СОрОКИ, СКрегОЧвте ? (ДУвчата ще дужче регочуть). Дв ВН МОЮ ДОЧКу, Наталку, Д1ЛИ? (Девчата сходять ся у гурт, да-ють ознаку буц'ш кого переховують).

ДгвчинА (з гурту). Я ось де, мамо!

Лимериха. Де ти, моя дитино? 1ИОЯ~дрчкв4... 1ди-жсюди, я на тебе хоч подивлю ся... на твое личенько бме, чт\ огащЬяшг. на твою вроду красну!

Карно. К тут немае.

§ХОС (з серед дтчат). ОСЬ-ОСЬ, МИМО!

(прикро удввляеть ся). Де? (Гр18но). Ви, сороки, рОЗ-ся. Пустйъ мою дочку до мене.

1оя дочка, Наталочка,

" мов та паняночка!

До^Ьид сонця вмивала ся,

До зДжальця чесала ся.

А ви що^;ГГ Сороки, тай год!!... Розстушть ся! (Кидавть

, ся шж г^рт- дУвчата ровскакують ся 1, В1дб1гши, знову збирають ся у купууг