Читать «Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)» онлайн - страница 64

II. Правительство Західно - Української Народної Республики заявляє, що український нарід Східної Галичини ніколи не признав — як взагалі так і з о-крема в земельнім питанню — Фактів довершених польською окупаційною властю і швидше чи иізніише ставши правним господарем своєї землі, унечржнить їх, як версайський договір уневажнив Факти довершені німецьким правлінням в Альзації й Льотаринґії.

Польсьні проби фалшування волі населення.

Не вважаючи на сю страшну неволю, в якій знаходиться український нарід Східної Галичини під польською окупацією, він не паде духом і твердо стоїть при своїй домаганню державної незалежности і само-стійности своєї землі.

Польське правительство добре знає, що ані один Українець Східної Галичини не заявиться за приналежністю свого краю до Польщі.

А побіч голосу живих ще голоснійше говорять ті, що полягли на полі слави, обороняючи свій рідний край перед польським наїздом, і ті, що погинули замучеві в польськім полоні, польських тюрмах, польських таборах інтернованих, або оставлені польськими властями на поталу голоду і пошестий. їх смерть голоснійше ніж голоси живих протестує і протестуватиме проти загарбання їх рідної землі Польщею, кличучи о справедливість для дїтий і внуків, для яких добра вони поклали свої голови, понесли муки і смерть.

Знаючи се, польське правительство старається рі-жними способами Фалшувати волю населення Східної Галичини, щоб на тій основі одержати згоду пай-висшої Ради на влучення Східної Галичини до Польщі.

Одним з таких способів є висилання східно-галицької делеґації, зложеної з кількох Поляків і одного спольщеного Жида, при всіх нагодах, коли справа Східної Галичини має прийти під наради Найвисшої Ради.

Здається, що не треба поясняти, що ся делеґація репрезентуе тільки польську меншість, проти якої одначе стоїть українська більшість, а також жидівське населення.

Що-до Жидів, то почавши від страшного кількаденного погрому у Львові після заняття міста польським військом 22. падолиста 1918 року, вони знаходяться весь час під терором польських властий, які мають за ціль таким способом примусити /Ьидів заявитися за прилученням Східної Галичини до Польщі.

І справді в останніх часах польські часописи доносять про жидівські збори по містах Східної Галичини, де западають ухвали в дусі польських бажань. Не треба додавати, що сі ухвали не в висловом дійсних бажань жидівського населення, тільки плодом польського терору.

Терором хотіла би Польща також український нарід примусити помиритися з польською неволею. Українським депутаціям, які протестували проти польського режіму, польські власти кілька разів давали пізнати, що вони готові той режім злагіднити, коли-б український нарід признав польську державність в Східній Галичині. Одначе навіть найстрашнійший терор не заставить Українців засудити себе самих на вічну польську неволю.

Знаючи се, польські власти стараються Фалшу-вати волю українського населення.

Супротивляючися всіми силами проектови плебісциту в Східній Галичині, польське правительство рівночасно засипає Мирову Конференцію тисячами заяв, з яких виходить, ні би то населення Східної Галичини бажає собі вічної приналежности під Польщу. Сі ваяви Фабрикуються таким способом: Польські начальники всіх східно-галицьких повітів розсилають до начальників громад (переважно ними самими призначених) накави, щоб вони прислали в імени громади ваяву, заосмотрену громадською печаткою, в якій була би висловлена: 1. чо-лобитня для начальника польської держави, 2. вірність для польської республики, 3. домагання приналежности до Польщі. Виконання сих приказів пильн)є польська жандамерія. Начальників громад, які опираються виконати наказ, усувабться або інтернується. Коли такої заяви ніяк не можна на громаді вимусити, тоді наказують начальникам громади принести печатку і прибити на чистім блянкеті. На нім польські власти виписують опісля СФІнґовані ухвали громадських рад за прилученням Східної Галичини до Польщі, а польські дипльома-ти предкладають сі сФалшовані ухвали як вислів волі українського населення.