Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 131

424

Див. наприклад: Пашуто В.Т. Половецкое епископство // Ost und West in der Geschichte des Denkens und der kulturellen Beziechungen. – Berlin, 1966. – S. 33–40;

Łowmiański H. Początki i rola polityczna zakonów rycerskich nad Baltykiem w wieku XIII–XIV // Polska w okresie rozdrobnienia feudalnego. – Wroclaw, 1973. – S. 233–296;

Шаскольский И.П. Борьба Руси против крестоносной агрессии на берегах Балтики в XII – XIII вв. – Ленинград, 1988.

425

Лозинский С.Г. История папства. – Москва, 1986. – С. 126–129;

Эпоха крестовых походов. Под редакцией Э.Лависса и А.Рамбо. – Санкт-Петербург, 1999. – С. 443–447.

426

Historica Russiae Monumenta. – Petropoli, 1841. – № 3. – P. 3–4 (видавець – І.Тургенєв);

Fejer G. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus et civilis. – Budae, 1825. – P. 54.

427

Abraham W. Powstanie organizacji koscioła lacińskiego na Rusi. – T. 1. – Lwów, 1904. – S. 101.

428

Татищев В.Н. История российская. – Москва, 1963. – Т. 3. – С. 173;

Свідерський Ю.Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької експансії в X – XIII ст. – К., 1983. – С. 78.

429

Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 242;

Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – С. 87.

430

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 425.

Польський дослідник Х.Граля пише, що Романа поховали в церкві Богородиці в Галичі (Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza // Slavia Orientalis. – 1982. – T. 3–4. – S. 116). Нема сумніву, що автор мав на увазі Успенський собор в столиці Галичини, де 1187 р. було поховано Ярослава Володимировича “Осмомисла” (Раппопорт П.А. Русская архитектура X – XIII вв. – Ленинград, 1982. – С. 118).

431

Див.: Котляр М.Ф. Від Києва до Галича (Осередки державності у Південній Русі XII – XIII ст.) // Роль столиці у процесах державотворення. Історичний та сучасний аспект. – К., 1996. – С. 31–38, де автор висловлює доволі категоричне твердження, що до середини XIII ст. можна вести мову лише про існування Давньоруської держави. Розвиваючи свою позицію, в книзі “Галицько-Волинська Русь. – К., 1998. – С. 154–155”, історик висловлює далеко не безспірну тезу, що по відношенню до Галицько-Волинського князівства не можна застосувати поняття держава: “Справді, держава – це соціально-політична й суспільно-економічна структура з централізованою владою, спільними для своєї території та обов’язковими для всіх її частин системами адміністрації, судочинства й збирання данини (податків). Головне ж – у державі має бути об’єднана вся її територія. У випадку з Галицько-Волинським князівством усе було навпаки”. Автор цих рядків згоден з М.Ф.Котлярем про штучність тези про зміну в цей час держави Русі Галицько-Волинською державою. Перша в цей час продовжувала існувати як конфедерація численних князівств-земель. Але, на нашу думку, останні за свою суттю мали майже повний комплекс ознак держави часів удільної роздробленості.

432

Колесницкий Н.Ф. “Священная Римская империя”: притязания и действительность. – Москва, 1977.