Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 127
Олександр ГОЛОВКО
Н.М.Яковенко вважає, що Роман хотів встановити на Русі новий порядок організації князівського управління – систему майорату, тобто систему, яка передбачала наявність серед князів старшого князя (
368
369
370
ПСРЛ. – Т. 2. Ипатьевская летопись. – М., 1908. – Стб. 741; пор.
371
372
373
Про місце прибалтійського регіону у взаєминах Русі і Польщі XII – XIII ст. див.:
374
375
М.Кордуба запропонував “комбіновану” концепцію, згідно якої Роман під Завихостом уклав перемир’я з Лешком, після чого вирішив зайнятися полюванням, під час якого і загинув, зіткнувшись із загоном польського війська. Див.
Історіографію питання проаналізував В.П.Пшик. Див.:
376
У нашій праці (“Давньорусько-польські відносини на початку XIII ст. (Про обставини загибелі галицько-волинського князя Романа Мстиславича) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – К., 1991. – Вип. 1. – С. 5–8) неточно віддано пріоритет у створенні цієї історіографічної традиції М.Чубатому, хоча творцями її були перш за все А.Абрахам та С.Томашівський. М.Чубатий зробив спробу значно розширити аргументацію попередників, для чого прагув використати матеріали “Діянь єпископів хальберштатських” (Gesta episcopo- rum Halberstadensium // MGH SS. – Hannoverae, 1874. – T. 23. – P. 116) та ув’язати західну політику Романа з тогочасною діяльністю католицької церкви та папи Інокентія III. Необхідно зазначити, що в “Діяннях єпископів хальберштатських” не має свідоцтв, які коректно можна було б використати для доказу якихось контактів галицько-волинського князя з германськими володарями. В сучасній літературі точку зору про участь Романа в конфлікті Вельфів та Гогенштауфенів див.: