Читать «Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття» онлайн - страница 10
Олександр ГОЛОВКО
На початку XX століття відомий польський історик церкви В.Абрахам висловив гіпотезу щодо обставин загибелі князя Романа, яка на довгий час для дуже багатьох наступних істориків була взята “на озброєння” як незаперечна аксіома. Аналізуючи свідоцтва хроніки французького монаха Альбріка, який розповідає про останній похід галицько-волинського князя на Польщу в червні 1205 р., дослідник вперше робить висновок про те, що тоді Роман хотів здійснити похід у центр Європи – в Саксонію, щоб прийняти участь у боротьбі за імператорську корону.
Останній період життя князя Романа проаналізував польський дослідник початку XX ст. А. Яблоновський, який в праці “Історія південної Русі” пише, що при Романі Галич фактично перетворився в столицю південної Русі, в Києві Роман мав спочатку свого намісника, а згодом під зверхністю галицького князя та Всеволода суздальського в стольному місті на Дніпрі правив Рюрик.
Чимало уваги постаті Романа Мстиславича приділено М.С.Грушевським на сторінках фундаментальної “Історії України-Руси”. Вчений відзначає, що після захоплення Галичини “
Сучасник М.Грушевського львівський вчений С.Томашівський в своїй узагальнюючій праці з середньовічної історії України висвітлює історію Русі з позицій державницької школи, зосередивши головну свою увагу на висвітлення місця цієї держави в міжнародних та церковно-політичних взаєминах. На думку автора, велике значення для формування Романа як політика мало його виховання в дитинстві за кордоном. Ще під час перебування у Новгороді, на думку історика,
С.Томашівський висловлює думку про існування аналогічних відносин волинського князя із Суздальським князівством і, ймовірно, Німеччиною. Як і В.Абрахам, львівський історик вважав, що в 1205 р. Роман прагнув здійснити далекосяжну політичну акцію на Заході – похід в Саксонію. Роман, на думку автора,