Читать «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.» онлайн - страница 4

Автори проекту Закону „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення" водночас в окремих випадках „пішли далі" рекомендацій названої Конвенції. Зокрема, ст. 21 Конвенції „Підкуп у приватному секторі" рекомендується кожній Державі-учасниці розглянути можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами умисно вчинених в ході економічної, фінансової або комерційної діяльності наступних діянь: 1 (обіцянка, пропозиція або надання особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка керує організацією приватного сектору або працює, на будь-якій посаді, у такій організації, для такій особи чи іншої особи, щоб ця особа вчинила, порушуючи свої обов'язки, будь-яку дію чи утрималась від вчинення дій; 2) вимагання або прийняття, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги будь-якою особою, яка керує роботою організації приватного сектору або працює, на будь-якій посаді, у такій організації, для такої особи чи іншої особи, щоб ця особа вчинила, порушуючи свої обов'язки, будь-яку дію чи утрималась від вчинення дій. Суб'єктами ж злочинів у ст. ст. 235³ та 235⁵ пропонується визнати будь-яку особу, яка виконує надані їй законом владні повноваження, в тому числі приватних аудиторів, нотаріусів, експертів, оцінювачів, адвокатів та ін. Ст. 18 Конвенції ООН Державам-учасницям рекомендується розглянути можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно: 1) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи; 2) вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої не правомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної пере ваги. Крім того, у ст. 18 Конвенції йдеться про вплив лише щодо прийняття рішення адміністрацією або державним органом держави, а ст. 369¹ пропонується передбачити відповідальність за вплив на прийняття рішення — надання будь-яких неправомірних благ (переваг, пільг, послуг) будь-якій особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за такі блага вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.