Читать «Запізнілий цвіт валінурії» онлайн - страница 7

— У жінках, по-моєму, також. Вас обох більше цікавлять міжгалактичні лазерні модуляції і голографічні фантазії. Чи не так, Славку?

— Павле Максимовичу, — знову заговорив Станіслав, намагаючись повернути розмову в потрібне для себе русло, — зверніть увагу на те, наскільки ваш переказ відрізняється від Ніниного. У вашому викладі, до речі, як і в газеті, основною причиною самогубства комерційного радника фігурує банкротство. Ніна ж висловлює й інші версії. І можливо, серед них є й така, що найближча до істини. Адже цілком може бути, що радник застрелився зовсім не через банкротство, а причиною того були мотиви глибоко особисті, інтимні. Або комплекс таких причин. Неважко уявити, що має відчувати вже літній чоловік на грані банкротства, дружина якого в такі хвилини пішла в театр. Що таке театр? Це не тільки мистецтво, а й громадське місце, де відбувається самоствердження людини серед інших людей. Тут панує атмосфера незалежності, невимушеності. Театральне фойє для багатьох важить більше, ніж сама вистава. Відомо також, що жінка не може з’являтися туди сама, тому легко здогадатися, що з нею був її близький знайомий, людина, як припускає Ніна, вдатливіша, розторопніша в поводженні з фінансовими документами і банкнотами, ніж її чоловік. Саме ці два факти — дружина в театрі, а її чоловік удома у самотині — виявляють основний конфлікт ситуації…

— До того ж, — підхопила Ніна, — якщо згадати про червоний плащ на чорній підкладці жінки-вамп Асти Пауліни, що перебуває поруч, варто тільки спуститися поверхом нижче, натиснути кнопку дзвінка — і ось вона перед тобою, відома кінозірка, не на плівці, не на екрані, а жива-живісінька, во плоті і крові. Але така думка здається комерсантові дикою, абсурдною, бо він знає, що Аста не впустить його й на поріг. Більше того — виставить, здійнявши такий лемент, що весь будинок стане дибки. А це вона, певно, так і зробить, бо він з екрана бачив, на що здатна ця жінка. А черговий раз зіграти відрепетовану в безлічі варіантів роль ображеної, приниженої їй не становить ніяких труднощів. А тут ще в голову настирливо лізе й думка про тютюнову фабрику, яка ще вчора була твоєю, давала тобі прибутки. Так ось, я кажу, коли зважити на це все, то долю нещасного Хорхе можна вважати вирішено. Збіг обставин. Можна справитися з кожною з них окремо, але все разом… Бррр… Словом, не заздрю я комерсантові, хоч, повторюю, він мені ні до чого і тут я спокійна, та й вам раджу не копирсатися в цій брудній справі, а зайнятися чимось іншим, наприклад, запросити мене до кафе і почастувати морозивом.

— Зачекай, зачекай, Ніно. Ми не довели до кінця нашого експерименту, а ти…

— Надокучила мені ця гра. Хочу іншої, — примхувала Офелія. — Хочу морозива, хочу посидіти десь у затінку дерев і щоб моїм волоссям бавився вітер, обвівав шию, ноги, обличчя. Тут задушливо. І справді: навіщо вам потрібен той самовбивця? Не розумію.

Станіслав вів своє:

— Так от, чому покінчив із собою радник комерції? Тому, що він народився в Нікарагуа і там відбулася революція, від якої йому довелося тікати, чи тому, що він не міг продати тютюнової фабрики і влаштувати свої фінансові справи, чи тому, що його дружина пішла в театр і залишила його самого, чи, може, тому, що він поселився на Кайзералеї, 203, де поверхом нижче мешкала актриса Аста Пауліна, яку…