Читать «Жахослов (збірник)» онлайн - страница 242

Я потерла лоба.

– Усе одно не розумію, чому ви гадаєте, що смерть від охолодження влітку одного чи двох людей якось пов’язана з перебігом наступної зими…

– Я ще не завершила, дитинко. Загальна картина, пам’ятаєш? – Вона знову встала і стала викладати машинописні аркуші один до одного вздовж краю мого стола. – Гаразд, ось тобі часові рамки.

Може, думала я, якщо я подивлюся на це разом з нею, це набуде певного сенсу, замість скидатися на теорію змови, замішану на фантазіях параноїка, який вірить, нібито Спіро Аґню був тим другим убивцею, що стріляв у Кеннеді з трав’янистого пагорбка.

– Протягом 50 – 60-х років зими були здебільшого звичайні, хоч я пам’ятаю, як у 1960-му мені здавалося, що зима ніколи не скінчиться. Найхолодніша, найсніжніша весна в історії – у віддалених районах Ліберті, Ґледстоуна і Ленекси людей буквально заносило снігом. І лише одну дивну смерть було зафіксовано попереднього літа.

– Хтось замерз на смерть в період аномальної спеки? – спитала я, намагаючись говорити без того скепсису й іронії, які відчувала.

– Закладаюся, що так… – Міллі-Лу продивлялася розкладені папери, доки не знайшла те, що шукала. – Ось. Міс Марія Т. Каннідзаро, 29 років, знайдена на робочому місці колегами, що вийшли на зміну 30 червня. – Вона провела пальцем уздовж рядка. – Бачиш, де вона працювала?

– Холодильний склад компанії «Мід-Континентал», – уголос прочитала я. – Гаразд, але це все одно не доводить…

– Ставлю сто баксів на те, що її знайшли глибоко замороженою. Вони підтримують у себе «курортну» температуру в мінус п’ять за Фаренгейтом.

– Але там не сказано…

– Я можу дізнатися, хто тоді був коронером у морзі, і довідатися в нього особисто.

– Так, у вас є зв’язки, – розсіяно промовила я. – Але пробачте, Міллі-Лу, я цього просто не сприймаю. Не можу. Ви шукаєте зв’язок між низкою подій, ґрунтуючись ні на чому, окрім факту, що вони сталися в певній послідовності. Але лише те, що одне передує іншому, не означає, що перше спричинило друге.

Я продивилася сторінки з колами і стрілочками.

– Ми навіть не знаємо, чи всі ці люди замерзли на смерть. Усе, що можна сказати: для багатьох цих людей причина смерті або обставини, за яких їх знайшли, не оприлюднювалися.

Міллі-Лу склала руки на грудях і окинула мене поглядом, схиливши голову набік.

– Скажи чесно, ти зібралася в школу адвокатів?

– Звідки ви таке взяли? – Я була приголомшена. – Я лише кажу, що якщо причина смерті не вказана, ми не знаємо, якою вона була. Ми не можемо припускати, що хтось замерз на смерть, аби лише підігнати цю смерть під схему, якої, можливо, взагалі не існує. Тобто… агов! – Я всміхнулася. – До якого типу журналістів ви належите?