Читать «Жахослов (збірник)» онлайн - страница 208

Я ховалася і стежила згори, як вона спускалася до парадних дверей з усією гідністю справжньої королеви, і виходила на вечірню вулицю заробляти скільки зможе, щоб нагодувати нас, інспекторе. Думайте про це як хочете, але це те, на що готова була моя мати заради нас.

– І що сталося? – тихо спитав Мейкпіс. Він наче боявся, що звук його голосу може зруйнувати магію розповіді, що вона замовкне, і він вже не буде на цьому місці, де вона сплітає слово до слова, аби викликати до життя інший час і інше місце, інших людей, що колись були не такими, як тепер.

– Однієї ночі вона повернулася додому пізно, побита, в синцях. Одне вухо було майже відірване, сукня пошматована. А ще вони порізали її. У неї на животі лишилися шрами, на які боляче дивитися. Вона вижила, але не зовсім. Не тут, – Кіт постукала себе в скроню, потім поклала руку на серце. – І не тут. Наче всього цього було не досить, один із цих брудних покидьків заразив її.

– Сифілісом?

Дівчина кивнула.

– Вона просто гниє зсередини. Від мозку і вниз, до самого нутра, інспекторе. День у день її стан робиться все більш нестабільним. Я більше не можу її доглядати.

– То вона…

– Сер Вільям був дуже щедрим – іноді я питаю себе, чи знав він її раніше, але він все одно не скаже. Пригадую, Мері Келлі казала, що він відвідував дівчат, доки не втратив здоров’я. Він знайшов для неї місце в санаторії під Віндзором. Ми з Люціусом і місіс К. відвідуємо її раз на тиждень, хоча вона досі не розмовляє зі мною, просто впадає у гнів, коли мене бачить, тож зазвичай я лише сиджу у фойє та читаю, – Кіт невесело розсміялася. – Кумедно, чи не так, інспекторе, що вона судить мене суворіше за те, що я перевдяглася чоловіком і вступила до вашого світу, ніж я судила її за те, що вона була шльондрою?

Він не знав, що відповісти, тож вирішив змінити тему.

– І все це… магія, яку я бачив у вас, усе це полум’я – зникло?

Вона відповіла неоднозначно:

– Це була не я, не моя сила. Вона належала їм, відьмам, я була лише інструментом.

– Що ви тепер робитимете?

– О, є речі, якими я збираюсь зайнятися, справи, які треба владнати, – сказала вона, не додаючи жодних пояснень.

Вони сиділи деякий час мовчки, коли Кіт усміхнулася й сказала:

– Не хочу бути нечемною, інспекторе, але вже час для фізичної терапії Люціуса.

– Звісно. – Мейкпіс встав, і вона провела його до дверей. Близька присутність дівчини наче паралізувала його. Він височів над нею, дивлячись униз. Він підвів свою велику долоню й поклав їй на плече, на якому досі відчував бинти. Він розтулив рота, збираючись заговорити, і нахилився до неї.

– Не треба розуміти мене хибно, Мейкпісе. Я не стану нічиєю хвойдою. – Кіт сердито стиснула губи в одну лінію. Мейкпіс спалахнув і пробурмотів вибачення, а тоді накинув шинель і поспішив униз по сходах.