Читать «Жахослов (збірник)» онлайн - страница 180

Група із семи жінок помітила Кейт і почала розповзатися, наче стривожений рій. На щастя, жодна не намагалася – а може, просто не могла – тікати, тож вона пришвидшила кроки й зуміла схопити за руку найближчу. Жодна із жінок не зупинилася, щоб допомогти товаришці – останнім часом дух сестринства сильно занепав, зазначила Кіт.

Жінка із жорстким рудим волоссям, без передніх зубів, зі шрамом, що перетинав лівий кутик губ, плювалася й шипіла, і Кіт уже хотіла дати їй ляпаса, а тоді збагнула, що, мабуть, провела забагато часу серед чоловіків, якщо вважала це виходом із ситуації.

– Елайзо Купер, поводься пристойно, інакше проведеш ніч у буцегарні, подобається тобі це чи ні, – сказала Кіт, і та начебто заспокоїлася – хоча надворі було так холодно, що Кіт не здивувало б, якби повія виявилась не проти безкоштовного ліжка, чотирьох стін і обіцяної тарілочки гарячого супу. – Я шукаю Мері Келлі – досі її шукаю.

Було п’яте листопада. Від ночі подвійного вбивства минуло тридцять п’ять днів. Тридцять п’ять днів, відколи Келлі покинула будинок 3 по вулиці Ледіз-Ментл-Курт і ніби розчинилася в повітрі. Єдиним заспокоєнням було те, що її тіло досі ніде не знайшли. Кіт майже сподівалася, що повія спакувала речі й поїхала з Лондона в безпечніше місце. Але це здавалося малоймовірним. Келлі, як і більшість, була людиною звички. Вона була прив’язана до лондонських вулиць, і недостатньо було загрози смерті й розчленування, щоб змусити її покинути місця, які вона знала найкраще.

Кіт досі не покинула спроб відшукати Мері Джейн, та, видається, шансів на це було не більше, ніж знайти м’ясо в рідкій тюремній юшці. Ніхто не зізнавався, що бачив її, і Кіт нічого про неї не чула. Лист, що й досі лежав у кишені мундира і здавався важчим через свій зміст і можливі наслідки, був не від Келлі.

– Я її не бачила… Її вже кілька тижнів ніхто не бачив, – гримнула Купер, уникаючи дивитися в очі Кіт, але на її обличчі був добре знайомий вираз. Кіт провела стільки часу, стежачи за вайтчепельськими повіями, що вони втрачали заробітки – безперервна, здавалося б, пильність Кіт коштувала їм клієнтів. І якщо на початку вони й відчували певну вдячність, то тепер Кіт не лишила від неї ні сліду, постійно відлякуючи їхнє джерело заробітку. Але тепер з’явилося щось нове в голосі Елайзи Купер, якась озлобленість, що, на думку Кіт, могло зіграти їй на користь.

– Елайзо. Елайзо, глянь на мене.

Жінка неохоче подивилася їй у вічі.

– Що?

– Елайзо, мені треба знайти Мері Джейн. Я маю знати, чи з нею все гаразд, і ще мені потрібна її допомога.

Жінка затрясла головою, але Кіт квапливо повела далі:

– Прошу, Елайзо, будь ласка. Не думай, що небезпека минула – Джек досі на волі. Він чекає.

Кіт бачила, що рішучість жінки похитнулася, і, аби підштовхнути її в правильний бік, дістала з кишені гаманець і дзенькнула його вмістом.

– Тут вистачить на їжу й дах над головою. І тобі не доведеться так тяжко заробляти гроші. Будь ласка, Елайзо. Я не збираюся зашкодити їй.