Читать «Думи мої, думи» онлайн - страница 2

Мені однаково

Мені однаково, чи будуЯ жить в Україні, чи ні.Чи хто згадає, чи забудеМене в снігу на чужині —Однаковісінько мені.В неволі виріс між чужими,І, неоплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру,І все з собою заберу —Малого сліду не покинуНа нашій славній Україні,На нашій – не своїй землі.I не пом’яне батько з сином,Не скаже синові: – Молись.Молися, сину: за ВкраїнуЙого замучили колись. —Мені однаково, чи будеТой син молитися, чи ні…Та не однаково мені,Як Україну злії людиПрисплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять…Ох, не однаково мені.

Минають дні, минають ночі

Минають дні, минають ночі,Минає літо; шелеститьПожовкле листя; гаснуть очі,Заснули думи, серце спить,І все заснуло. І не знаю,Чи я живу, чи доживаю,Чи так по світу волочусь,Бо вже не плачу й не сміюсь…Доле, де ти? Доле, де ти?Нема ніякої?Коли доброї жаль, боже,То дай злої, злої!Не дай спати ходячому,Серцем замиратиІ гнилою колодоюПо світу валятись.А дай жити, серцем житиІ людей любити,А коли ні… то проклинатьІ світ запалити!Страшно впасти у кайдани,Умирать в неволі,А ще гірше – спати, спатиІ спати на волі —І заснути навік-віки,І сліду не кинутьНіякого: однаково —Чи жив, чи загинув!Доле, де ти? Доле, де ти?Нема ніякої!Коли доброї жаль, боже,То дай злої! Злої!

Біографія

Тарас Шевченко (1814–1861)

Великий український письменник, художник, мислитель. Народився 9 березня 1814 р. у селі Моринці нинішнього Звенигородського району Черкаської обл. у родині селян-кріпаків. Життєпис Тараса Шевченка – це складний і праведний шлях генія. Сирітство, навчання у дяка, найми – тернистий початок. Його талант живописця помітили видатні митці Карл Брюллов та Василь Жуковський, які викупили поета з кріпацтва. Далі – літературна діяльність, гостро-правдиві твори, участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, арешти і заслання. Тарас Шевченко залишив після себе велику літературну спадщину, що становить класичні зразки громадянської, філософської та пейзажної лірики. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 р. і спочатку був похований у Петербурзі, та згодом його домовину, згідно із Заповітом, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля міста Канів на Черкащині.