Читать «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні» онлайн - страница 23
Юрій Смолич
— Мамо! — сплеснув Юра руками. — Чому в нього замість ноги ніжка від столика?
— Шарманщик! — сказала мати. — Не треба. Ідіть.
Але шарманщик не звернув уваги. І це було цілком зрозуміло. Хіба ж стане така надзвичайна особа — з зеленим пером на капелюсі, папугою на плечі та червоною шарманкою за спиною — звертати увагу на звичайну собі маму? Зеленого пера, папуги й шарманки не мав навіть батько! Безперечно, шарманщик був більший від батька.
Шарманщик встановив інструмент перед собою, і рожева папуга плигнула на кришку. Вона сіла на краю шухлядки з білими конвертами. Шарманщик був найбільший у світі чоловік — все людське щастя було в його руках: оце ж воно лежало по конвертах у шухляді. Рожева папуга подавала вам ваше щастя в обмін на маленьку білу монетку. Куховарка Олександра вийшла на ґанок і підперла рукою щоку.
Через паркан вистромилося чотири голови з сусідського подвір'я. На вулиці за хвірткою спинилося двоє перехожих — селянин у брилі і селянка з порожньою сулією з-під молока.
— Леді і джентльмени! — проголосив шарманщик. — Обратітє вніманіє на моє калєцтво.
Він закрутив корбу, — в червоній скриньці засвистіло, зашипіло, загуло, — і печально заспівав:
— Ах! — сказала мама. — Бідні бури! — Вона зітхнула. Куховарка Олександра витерла сльози синім фартухом.
Батько поставив лійку і поправив окуляри.
Про бурів знали всі. Три роки журнал «Нива» друкував малюнки боїв бурських інсургентів проти англійського війська. Тільки вчора, прочитавши в газетах про остаточне приборкання бурських повстанців, підписання миру в Преторії та зречення бурами незалежності, батько вийняв четвертий том енциклопедії «Просвещение» і прочитав для всіх:
— «Буры высокого роста, неутомимы, трезвы, носят длинную бороду, лица у них дышат отвагой и энергией и сильно напоминают портреты Рубенса, Ван-Дейка, Остаде и др. У женщин кожа отличается белизной и нежностью. Бур спокоен, рассудителен, по возможности, всегда скрывает свои чувства, но при всей своей гостеприимности крайне недоверчиво относится к иностранцам. Эта недоверчивость является следствием частых обманов со стороны их притеснителей-англичан…»
Шарманка схлипнула і кінчила. Мати патетично сплеснула руками і звела очі до неба:
— Господи! Коли ж справедливість запанує на світі? Ну що то за безсердечний народ ці англійці!
— Попи і лабазники! — сказав батько. — Нуте-с? Шарманщик заспівав удруге:
Юрин старший братик і ще старша сестра, побравшися за руки, стояли проти шарманки і зачаровано дивилися шарманщику в рот. Він був високий на зріст, безперечно, невтомний, тверезий і мав досить-таки довгу борідку. Обличчя його, безсумнівно, дихало відвагою і енергією. Він був спокійний, розсудливий і, по змозі, приховував свої почуття. Крім того, оця дерев'яна ніжка замість ноги. Безумовно, це й був бур, інсургент, герой повстанських боїв проти «притеснителей-англичан».
