Читать «Джон Ґрішем. Інформатор» онлайн - страница 38

Вона замовкла і подивилась на співрозмовника:

— Що ти на це скажеш?

— Звісно, зараз мене все влаштовує. Свого часу мені сподобалось у тобі те, що ти напрочуд швидко погодилась на хабар і з моменту, коли це сталося вперше, безнадійно закохалась у гроші. В цьому ми схожі. Різниця у тому, що я народився з любов’ю до корупції, вона записана у моїй ДНК. Я краще вкраду гроші, аніж стану їх заробляти. Ти інша, правильна, але легкість, із якою тебе вдалося навернути на темний бік, мене вразила.

— Я не була «правильною». Мною керували лють і пристрасне бажання принизити мого колишнього чоловіка. Я прагнула помсти, а в цьому немає нічого «правильного».

— Я лише хочу сказати, що навряд чи мені пощастить знайти іншого суддю, якого буде так легко купити.

— А ти впевнений, що він тобі потрібен? Коли я залишу справи, дохід від казино буде лише твій — непогано як для запасного варіанту. Політики й так належать тобі. Ти уже забудував половину округу, а ще маєш порох у порохівницях. Поза сумнівом, принаймні я так гадаю, — ти й сам чудово даси собі ради й без судді на утриманні. Я втомилася працювати, й буду з тобою відвертою — хоча це слово і не дуже підходить для нас — я хочу пожити трохи традиційним життям.

— Це ти про гроші чи секс?

— Ну, ти й придурок. Звісно, про гроші, — відповіла Клаудія, не стримуючи сміху.

Бонн теж розсміявся. Він знову взявся за склянку з горілкою. Ідея йому сподобалась, адже ставало на один рот менше, і то який.

— Я це переживу, — сказав він.

— Звісно, переживеш. Я ще не прийняла рішення, але хотіла, щоб ти знав про мої наміри. З часом набридає проводити процеси розлучення та відправляти когось на довічне у в’язницю. Я ще не обговорювала це з жодною людиною, окрім Філліс.

— Ви можете довірити мені свої найпотаємніші секрети, ваша честь.

— Ми ж такі друзі, що й водою не розіллєш.

Бонн встав і оголосив:

— Ну, мені вже час. Зустрічаємось наступного місяця, як зазвичай?

— Так.

Виходячи з будинку, він підхопив порожню шкіряну сумку, як дві краплі води схожу на ту, що приносив із собою, тільки набагато легшу.

Розділ 7

Посередника звали Кулі, в минулому він був юристом, хоча й залишив свою посаду не з таким резонансом, як його знайомий, Грег Маєрс. Кулі вдалося уникнути газетних скандалів. Він швидко подав заяву про відсутність заперечень проти висунутого у Джорджії обвинувачення та повернув свою ліцензію. Бажання відновлювати її в нього не виникало.

Вони зустрілися у внутрішньому дворику готелю «Пелікан» на південному узбережжі й за коктейлями в затишному патіо почали переглядати останні звіти.

На кількох перших сторінках був звіт про переміщення Клаудії Макдовер за останніх сім років: дати, пункти призначення, тривалість перебування тощо. Жінка любила подорожувати і робила це стильно, зазвичай на приватних літаках, хоча жоден переліт не було заброньовано на її ім’я. Адвокат Філліс Тебен організовувала все сама, зазвичай користуючись послугами однієї з компаній у Мобілі. Принаймні раз на місяць Клаудія приїжджала в Пенсакколу чи Панаму, сідала у невеличкий літак, де її уже чекала Філліс, і вони летіли до Нью-Йорка або Нового Орлеана на вихідні. Чим вони займались у таких поїздках, ніхто не знав, але у «крота» були свої ідеї з цього приводу. Кожного літа Клаудія проводила два тижні у Сінгапурі, можливо, мала там свій будинок. Вирушаючи у більш тривалу подорож, вона купувала квиток у першому класі компанії «Американські авіалінії». Щонайменше тричі на рік вона відвідувала Барбадос, звісно ж, на приватному літаку. Залишалося таємницею, чи супроводжувала її Філліс Тебен під час поїздок до Сінгапуру чи на Барбадос. «Кріт» стверджував, що намагався додзвонитися в офіс Тебен у Мобілі, використовуючи заздалегідь оплачений мобільний зв’язок та телефони, які неможливо відстежити. З його слів, жінки не було в офісі щоразу, коли Макдовер перебувала за кордоном. До роботи адвокат завжди поверталася в той само час, що й суддя.