Читать «Детектор часу (на украинском языке)» онлайн - страница 6

Пiшли за переборку - Григорiй Федорович ступав сягнистим кроком, за ним дружина - зовсiм нечутно, наче кiшка. Григорiй Федорович зупинився бiля пульта i, не обертаючись, сказав:

- Я, коли зайшов сюди... Розумiєш, менi здалося, наче над крiслом хитнулася тiнь, величезна тiнь з його обрисом. Тут...

Вiн сiв у крiсло, але що казав далi, Нiна не розiбрала, голос подаленiв, долинав глухо, нiби крiзь вату, а потiм i зовсiм пропав. Щось дивне дiялось i з ким самим - постать нiби оповив сизий туман, ще мить - i над крiслом хитнулася широченна тiнь, хитнулася i зникла.

Нiна не встигла навiть скрикнути, так i стояла з розкритим ротом i очима, повними страху. Щойно тут сидiв чоловiк, i ось його нема - зник, випарувався, крiсло порожнє...

А що то бiлiє на пiдлозi?

Тремтячою рукою жiнка пiдняла папiрець i злякано позадкувала вiд пульта. Бiля дверей у переборцi обернулась - на панелi спокiйно мигали зорi. Причапала до столу, де було бiльше свiтла, i знеможено опустилась на стiлець. Поклала аркушик на дисертацiю i миттю, одним поглядом увiбрала слова, написанi чiтким почерком ученого:

"Г.Ф. Шкода, що Ви спiзнились. Час не жде, я мушу транспортуватись на рiдну планету, до сусiдньої часово-просторової сiтки координат. Бережiть свою прекрасну Землю! Вимкнiть Детектор не ранiше 21-години".

Нiна довго сидiла в зацiпенiннi, в глибокiй прострацiї. "А може, вiн ще повернеться?" - стукало в скронях. Але тунель у Часi-Просторi не вiдкривався. Тодi вона взяла зелену папку i тихо вийшла з Бункера.