Читать «Діви ночі. Книга друга» онлайн - страница 5

Юрій Павлович Винничук

Вся ця розмова мені мало подобалася, але розбирала цікавість: що за цим усім стоїть?

Авто проминуло центр, вимчало на вулицю Сімсотліття, а далі на трасу, що вела в Брюховичі, і виїхало на вулицю, що мали будинки лише з одного боку. По той бік вулиці тяглися кущі, зблискувало прозорою водою невелике озерце, а далі зеленів лісок. Місцина виглядала привабливо.

Будинки, очевидно, будувалися зовсім недавно, бо деякі навіть стояли без тиньку з голою цеглою.

Дім пана Романа мав унизу гараж, а над ним ще два поверхи. До будинку вела зі смаком оздоблена алея, обабіч якої буяли тюльпани і нарциси.

Коли ми зайшли на подвір’я, я побачив біля куща бузку дівчину, що стояла до нас спиною. Попелясте волосся хвилями стікало її стрункою фігурою, яка мимоволі приковувала увагу. Щось знайоме було в її поставі.

— Дзвінко! — окликнув її пан Роман, і моє серце відразу закалатало так голосно, що аж перехопило подих.

Дівчина озирнулася й наші погляди зустрілися. Я впізнав її! То була Дзвінка, яку я стрічав колись у пані Аліни. Я завше відчував за нею якусь солодку тугу, вона навіювалася мені час від часу в думки, і щось тягло до неї, а проте я так і не наважився признатися Дзвінці в цьому. Зараз, коли ми побачилися знову, мені кортіло кинутися до неї й стиснути в обіймах. Я вже мало не вихопився з якоюсь дурною фразою, але вчасно схаменувся. Я побачив у її очах мовби таємний знак, який заборонив мені наближатись до неї.

— Дзвінко, познайомся, — сказав пан Роман. — Це мій новий секретар.

Куди подівся старий? — крутнулося мені в голові.

— Дуже приємно, — ввічливо сказала Дзвінка, жодним відрухом не видаючи колишнього нашого знайомства. — Мене звані Дзвінка, а вас?

— Юрко, — сказав я і потис її тоненькі тендітні пальчики…

Може, я затримав їх на пару секунд довше, аніж було прийнято, проте ледве чи це хтось помітив. Зате я відчув, як великий її палець злегка стиснув мою долоню.

— Мені його пані Аліна запропонувала. А рекомендація пані Аліни для мене закон. Юрко літератор, гадаю, тобі буде цікаво з ним спілкуватись.