Читать «Галапагос (журнальний варіант)» онлайн - страница 124

Курт Воннегут

Тож я скористався послугами приватного медика в Бангкоку. Один такий, як я, морський піхотинець порекомендував мені молодого лікаря-шведа, що провадив дослідження в тамтешньому медичному університеті й лікував такі випадки.

Під час мого першого візиту до нього він розпитував мене про війну. Я й сам не помітив, як почав докладно розповідати йому про те, чого накоїв наш взвод у тому сільці. Він хотів дізнатись, що я тоді відчував, і я сказав йому: найжахливіше в усьому цьому те, що я не відчував майже нічого.

— Ви після того плакали чи, може, погано спали? — запитував він.

— Ні, сер, — відповідав я. — Мене, по суті, й госпіталізували саме через те, що я хотів лише спати, більше нічого.

Я навіть не думав проливати сльози. Взагалі я був ким завгодно, тільки не плаксієм, і серце в мене ніколи кров’ю не обкипало — навіть до того, як морська піхота зробила з мене чоловіка. Я не скиглив навіть тоді, коли моя руда мати-лівша покинула нас із батьком.

Але той швед знайшов слова, після яких я заридав, мов дитина, — нарешті. Він і сам був здивований не менше за мене, коли я заплакав і плакав без упину.

Ось що він мені сказав:

— Я бачу, прізвище у вас Траут. Ви часом не маєте якогось відношення до Кілгора Траута — цього чудового автора науково-фантастичних творів?

Той лікар був єдиною людиною за межами Кохоса, штат Нью-Йорк, яка чула про мого батька. Другої такої людини я ніколи не зустрічав.

І мені треба було опинитись аж у Бангкоку, Таїланд, аби дізнатися, що, на думку бодай однієї людини, мій відчайдушний писака батько жив не даремно.

Ті лікареві слова довели мене до такого плачу, що мені навіть довелося прийняти снотворне. Коли через годину я прокинувся на канапі в його кабінеті, він пильно придивлявся до мене. Ми були самі.

— Тепер краще? — спитав він.

— Ні. А може, й краще. Важко сказати.

— Поки ви спали, я розмірковував про ваш випадок, — провадив він далі. — Є одні дуже сильні ліки, які я міг би вам приписати. Та чи ви забажаєте скористатися ними — то справа суто ваша. Ви повинні знати все про їхні побічні наслідки.

Я подумав про те, які ж стійкі проти антибіотиків стали ці сифілісні мікроби завдяки законові природного добору. Та мій великий мозок уже вкотре помилився.

Лікар сказав, що його друзі можуть допомогти мені перебратися з Бангкока до Швеції, якщо я попрошу там політичного притулку.

— Але ж я не говорю шведською мовою, — заперечив я.

— Навчитеся, — відповів він. — Навчитеся, навчитеся.

Примітки

1

Хазін Вадим Ісакович (нар. 1937 р.) — інженер-геолог, кандидат технічних наук, доцент Київського інженерно-будівельного інституту. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, польської мов. У його перекладах на українську побачили світ, зокрема, романи та повісті Агати Крісті, Мартіна Кейдіна, Хорхе Ікаси, Лісандро Отеро, Ігнасіо Карденаса Акуньї, Ернесто Карденаля.

2

Дронти — голубоподібні птахи, що колись населяли Маскаренські острови.