Читать «Війна і мир 3-4» онлайн - страница 159
Лев Толстой
Наполеон сидів під курганом і пив пунш, коли до нього примчав ад’ютант Мюрата з запевненням, що росіяни будуть розбиті, якщо його величність дасть ще дивізію.
— Підкріплення? — сказав Наполеон з суворим подивом, ніби не розуміючи його слів і дивлячись на вродливого хлопця-ад’ютанта з довгим завитим чорним волоссям (так само, як носив зачіску Мюрат). «Підкріплення! — подумав Наполеон. — Якого вони просять підкріплення, коли в них у руках половина армії, спрямованої на слабке, неукріплене крило росіян!»
— Dites au roi de Naples, — суворо сказав Наполеон, — qu’il n’est pas midi et que je ne vois pas encore clair sur mon échiguier. Allez...
Вродливий хлопець-ад’ютант з довгим волоссям, не опускаючи руки від капелюха, важко зітхнувши, помчав знову туди, де вбивали людей.
Наполеон встав і, підкликавши Коленкура та Бертьє, став розмовляти з ними про справи, що не стосувалися бою.
Серед розмови, яка починала цікавити Наполеона, очі Бертьє повернулись на генерала з почтом, який на спітнілому коні мчав до Кургана. Це був Бельяр. Він, злізши з коня, швидкими кроками підійшов до імператора і сміливо й голосно почав доводити доконечну потребу підкріплень. Він клявся честю, що росіяни загинуть, якщо імператор дасть ще дивізію.
Наполеон знизав плечима і, нічого не відповівши, продовжував свою прогулянку. Бельяр голосно і жваво став говорити з генералами почту, які оточили його.
— Ви дуже запальні, Бельяр, — сказав Наполеон, знову підходячи до прибулого генерала. — Легко помилитися в запалі, їдьте і подивіться, і тоді приїжджайте до мене.
Не встиг ще Бельяр зникнути з очей, як з другого боку примчав новий посланець з поля бою. — Eh bien, qu’est се qu’il у а? — спитав Наполеон тоном людини, роздратованої безперестанними перешкодами.
— Sire, le prince... — почав ад’ютант.
— Просить підкріплення? — з гнівним жестом промовив Наполеон. Ад’ютант ствердно нахилив голову і став доповідати; та імператор одвернувся від нього, зробив два кроки, зупинився, вернувся назад і підкликав Бертьє. — Треба дати резерви, — сказав він, злегка розводячи руками. — Кого послати туди, як ви гадаєте? — звернувся він до Бертьє, до цього oison que j’ai fait aigle, як він згодом називав його.
— Государю, послати дивізію Клапареда? — сказав Бертьє, знаючи напам’ять усі дивізії, полки та батальйони.
Наполеон ствердно кивнув головою.
Ад’ютант помчав до дивізії Клапареда. І через кілька хвилин молода гвардія, що стояла позад Кургана, рушила зі свого місця. Наполеон мовчки дивився в цьому напрямі.
— Ні, — звернувся він раптом до Бертьє, — я не можу послати Клапареда. Пошліть дивізію Фріана, — сказав він.
Хоч не було ніякої причини, щоб замість дивізії Клапареда послати дивізію Фріана, і навіть була очевидна незручність і загайка в тому, щоб зупинити тепер Клапареда і посилати Фріана, але наказ було точно виконано. Наполеон не бачив того, що він відносно своїх військ грав роль лікаря, який заважає своїми ліками, — а цю роль він так правильно розумів і осуджував.