Читать «Війна і мир 1-2» онлайн - страница 168

— Ось принаймні тепер ми вами цілком заволодіємо, дорогий князю, — казала маленька княгиня, звичайно, по-французькому, до князя Василя, — це не так, як на наших вечорах у Annette, де ви завжди втечете. Пам'ятаєте cette chère Annette!

— Ах, та ви мені не почніть говорити про політику, як Annette!

— А наш чайний столик?

— О, справді!

— Чому ви ніколи не бували в Annette? — спитала маленька княгиня Анатоля. — А! я знаю, знаю, — сказала вона, підморгнувши, — ваш брат Іполит мені розповідав про ваші справи. — О! — Вона погрозила йому пальчиком. — Ще в Парижі ваші витівки знаю!

— А він, Іполит; тобі не казав? — промовив князь Василь (звертаючись до сина і схопивши княгиню за руку, наче вона хотіла втекти, а він ледве встиг її стримати), — а він тобі не казав, як він сам, Іполит, сохнув за милою княгинею і як вона le mettait à la porte?