Читать «Візантійська фотографія» онлайн - страница 51
Володимир Єшкілєв
О'Хін фотографує реактивні носи ґудзиком-фотоапаратом. Правда, в ґудзику ніякого фотоапарата немає і шпигун знає про це, але боїться порушити архетип шпигуна. Він знає підступну вдачу простору Постмодернополя: достатньо хоч трохи вийти за межі традиційного архетипу, як цей простір сприйме тебе за річ-без-мети і модифікує у щось мерзенне. Так загинув попередник О'Хіна. Він забув удома чорні шпигунські окуляри і був модифікований у тварину-розвідника типу Псевдомерль-34. В мить, коли реактивні носи повертають у Провулок Псевдоглос, до церемоніймейстера підбігає модифікація охоронця і повідомляє, що повсталі з профанічних селищ оточують мури славетного міста. «Архетип вітчизни в небезпеці! Модифікація Псевдосталін-79!» — оголошує військовий стан церемоніймейстер і модифікується у римського полководця типу Псевдомоммзен-4. О'Хін для збереження себе в межах архетипу планує диверсію. Загони модифікантів мобілізуються для захисту мурів Постмодернополя. З пересувних платформ запускають реактивні носи типу «земля-земля» з метою знищення тилових баз повстанців. Старт носів наповнює місто трасформованим димом. Під його прикриттям шпигун реалізує план диверсії. Він змінює напрям вулиці Коментаторів і тим дезорієнтує просунення в бік ворога збірного загону солдатських модифікацій, мобілізованих з творів радянських письменників-фронтовиків. — Фіра Ґольдман виписує з хрестоматії: «Смерте страшна…» — Уляна Тарасівна цікавиться в Тетяни Юрківни: «Скільки годин ви запланували на вивчення Сковороди?» — «Одну, згідно плану», — відповідає та. — На мурах Постмодернополя баталія досягає апогею. Облудоїд та модифікація Лео Блюма (Псевдоджойс-2) героїчно відбивають атаку традиційних селян в ірландському національному одязі. — Галина Соболь піднімає руку і запитує в Тетяни Юрківни: «А якщо в плані буде п'ять пунктів, того буде досить?» — «Так, так», — задумано каже вчителька. — Балюта вирішує, що в трактаті Людвіґа Вітґененштайна забагато математики. Він, не читаючи, перегортає декілька сторінок і натрапляє на тезу: «5.1361. Майбутніх подій не можна виснувати з теперішніх. Віра в причинний зв'язок є забобоном». — Повсталі вбивають сім войовничих модифікацій Голема і захоплюють Бібліотечну Вежу над брамою Постмодернополя. В місті пожежа. Модифіканти відступають. Облудоїд вирішує трансформуватись у поета-традиціоналіста і дезертирувати з поля бою. На путівці між Модернополем та Постмодернополем трансформований облудоїд зустрічає двох подорожніх. «Ти хто?» — питають вони в облудоїда. «Я поет», — відповідає той, — «я вірш написав про рідне село». Облудоїд читає вірша. Подорожні посміхаються, і один з них говорить: «А ми ось — модифікації з шкільного підручника. Я — Псевдосковорода-10, а він — Псевдосковорода-11». Той, що назвався Псевдосковородою-10, знову посміхається і повідомляє облудоїдові: «Вчора ми заночували у профанічному містечку Несповську, а нині прямуємо до граду Постмодернополісу на славетний Карнавал». «Ви запізнились!» — каже облудоїд трагічним голосом поета-традиціоналіста. — «Постмодернополь захоплений повстанцями, і останні з його модифікантів віддали життя в боротьбі з ворожою навалою!» Всі троє плачуть.
