Читать «Візантійська фотографія» онлайн - страница 47
Володимир Єшкілєв
Із герменевтичного Вирію виринає батько Ишбай-Гуан-бега емір Согдіани Алп-Тимин, потім батько Алп-Тимина — тюркський розбійник Кюль Ган і батько розбійника Толіс-шад із роду засновника Західнотюркського Каганату Істемі-хана, і, вже на межі спроможности спіральної структури, з'являються оповиті присмерковою смужкою мороку тіні легендарних володарів Азії — Істемі та Бумина. Мітов відчуває розгорнення і заглиблення, як раптову нудоту, що огортає Його свідомість сірими простирадлами відрази та відчуження. Немов у сні, він бачить привиди коней і воїв, бачить, як вовк валить на степовий ґрунт вівцю, здригається від хвилі паруючої світлої крови, і чує між стукотом копит верескливий зойк: «Бурі!», і не знає, що в мові Толіса та Кюль Гана цим словом називали саме вовка. Він хоче попросити дозволу вийти з класу, але раптом згадує, що Зацький ще не повернувся, а до його повернення Тетяна Юрківна нікого з класу не випустить. Його нудота на якусь мить трансформується в ненависть до відкритости уроку, до всієї відкритости як такої, до повільного Зацького і до його сусідки, а потім минає. — Світлана Гундяк виправляє Вікторії Тодоській чергову помилку і вирішує дати Сичеві фломастери: «Щоб не плакався потім». — Балюта відривається від «Логіко-філософського трактату», щоб усе-таки подивитися на Маркевич. — Після невеликої паузи Бічуноза знову починає чухати ніс. — Муха зависає над головою Фіри Ґольдман, котра намагається не звертати на комаху уваги.
В клас повертається Зацький. — «Філософським висновком, — говорить Тетяна Юрківна, — завершується Сковороди „Ворона і Чиж“: древо от плодов познавається». — Створена під час заглиблення у родовід Мітова агресивна надсвідома структура реагує на образ «древа», що виникає у свідомості учнів при записуванні афоризму. Знак дерева всмоктується спіральною визначеністю Теми Ієрархії і перетворюється на містичну будову Arbor mundi (Світового Дерева). Структурно воно нестабільне, кожної миті набуває нової форми: Дерево Сфірот, Ігґдрасиль, дерево шаманів, Едемське Дерево пізнання тощо. — Золотаренко раптом згадує, що забув полити фікус у вітальні. — Олійник ховає облудоїд і дивиться на дерево за вікном: золоте, чорне, червоне. — Сич домальовує гілки ДНК, вкриті літерами АТГЦ і починає з'єднувати їх рисочками валентності.
