Читать «Відповідь на критику моєї роботи «Що потрібно федеративній республіці» (фраґмент)» онлайн - страница 2

Наші політичні сподівання полягають у тому, щоб народи почали філософувати саме у цьому сенсі слова. Платон забуває, що люди все одно залишаються людьми – причому усі. Керівники теж є людьми. Платон постулює існування людей подібних до богів, або взагалі таких, що є богами. Однак, оскільки людьми керують тільки люди, і оскільки всі люди без винятку, обіймаючи посаду, можуть нею і зловживати – то всі ми повинні розвивати те, що веде до свободи у суспільстві: суспільний діялог, а не тільки послух та покору. Владу можна довіряти обранцям тільки на якийсь час, контроль має поширюватись на усіх без винятку.

Досвід минулого і сьогодення свідчить, що це тільки зародження свободи – історія свободи ще попереду. Однак сьогодення додає нам сили у тій справі, за яку ми беремось. Критикувати легко. Однак нам слід знайомити людей, заохочувати їх до співпраці, до взаємного контролю і щоб вони ні на хвилю не залишали владу без контролю.

Ми повинні навчитись краще філософувати. Тоді ми станемо кращими і як люди, і як політики. Платон має рацію: поки у можновладців політика та філософія не зіллються у одне ціле, доти не викорениться зло. Ми ж, зі свого боку, додамо, що те саме стосується й народу, і тільки на шляху постійної просвіти він може осягнути це філософування та стати філософуючим народом.