Читать «Барва чарів» онлайн - страница 117

— Реінкарнація! — захоплено вигукнув він. — Отже, містики кажуть правду!

— Я нічого не стверджую, — роздратовано мовив Золотуха. — Це просто зірвалося з язика. То що... ти вмреш добровільно чи ні?

— Ні, — відповів Буйвітер.

— Як бажаєш, — мовив демон і звів своє знаряддя. Золотуха доволі професійно свиснув косою, однак Буйвітер зник. Насправді, він був за кілька метрів унизу, до того ж поступово віддаляючись, бо гілка обрала саме ту мить, щоби тріснути і відновити його тимчасово припинену подорож у міжзоряну безодню.

— Повернись! — крикнув демон.

Буйвітер не відповів. Він падав животом униз назустріч потоку повітря, вдивляючись у хмари, які мало-помалу розчинялися.

Хмар не стало.

Унизу до Буйвітра підморгував увесь Усесвіт. Ось велетенський, масивний, поцяткований кратерами Великий А’Туїн. Ось крихітний місяць Плаского світу. А ось той далекий світлячок може бути лише «Мужнім мандрівником». Навколо блискуче мерехтіли зірки, наче діаманти, розсипані на чорному оксамиті. Вони вабили й аж кликали до себе найхоробріших відчайдухів…

Усе Творіння чекало, що Буйвітер упаде в його обійми. І він упав. Іншого виходу не було.

1

Мабуть, зараз варто звернути увагу на вигляд та космологію цієї пласкої системи. На диску, звісна річ, є два основні напрямки: доцентровий і докрайовий. Але оскільки через кожні вісімсот днів він змінює курс оберту (аби, за словами Рефорґула Крульського, рівномірно розподіляти вагу на свої товстошкірі опори), є ще два додаткові напрямки, які називаються впередній і назадній. У зв’язку з тим, що крихітне орбітальне сонечко цього диска має незмінну орбіту, а сам величний диск повільно крутиться під ним, то легко дійти до висновку, що дисковий рік складається не з чотирьох, а з восьми пір року. Літо — це такі періоди, коли сонце сходить або заходить на найближчій точці на Краю, а зима — коли воно сходить чи заходить у точці близько дев’яноста градусів по окружності. Отже, у землях довкола Круглого моря рік починається у Свинську ніч, далі через першовесну йде до свого першого літнього сонцестояння (Божкове надвечір’я), після чого настає першоосінь, а там, через Роздерітення, що позначає половину року, уже і другозим’я (або ж вертозим’я, оскільки сонце в цей час сходить за напрямком обертання). Потім надходить друговесна, а відтак і друге літо. На третій чверті року відзначається Всіх пустих — єдина ніч, коли за повір’ям відьми й чаклуни не покидають своїх ліжок. Потім опале листя й морозні ночі приводять зворотвертозим’я, у серці якого виблискує нова Свинська ніч.

Через те, що слабеньке сонце ніколи не перебуває близько до Центру й не нагріває його, ці землі скуті вічною мерзлотою. Водночас Край — земля сонячних островів і погожих днів. До того ж у тижні плаского світу вісім днів, а в його спектрі світла вісім кольорів. Число вісім на диску має деяке важливе окультне значення, а тому ніколи й ні за яких обставин чарівники не мають його вживати в розмові.

Чому все це саме так влаштовано точно сказати неможливо, але деякою мірою пояснює, чому в цьому світі богів не стільки славлять, як проклинають.