Читать «Інше ґроно проникнень і свідчень» онлайн - страница 10

Все товариство при цьому уявило неспокійний цвинтар. Один з присутніх долив собі до вина горілки.

Н-ський також додав, що «гул смерті» слідчі органи та їхні експерти пов'язали із хронічними хворобами жертв. В двох з тих, що померли, згідно з лікарняними картками, колись були запалення внутрішнього вуха, інші страждали на гіпертонію та порушення малого кола кровообігу, що, як відомо, спричинює порушення сну та спазматичні шуми в голові. Більшість з померлих також були небайдужі до чарки, а дві третини смертей припало якраз на святковий груднево-січневий період. Тож спроби місцевих пінкертонів та самодіяльних містиків об'єднати всі смерті одною причиною «гулу смерті» професіональні правоохоронці висміяли.

«Якби вони мали ширші знання про оточуючий світ, вони б цього не робили», — зауважив Солтис. Й нагадав про випадок у Таосі.

В минулому столітті історія про «гул смерті» мала місце в горах Санґре де Крісто, штат Ню-Мексико, CЩA. Тодішні події мали широкий резонанс не тільки у Штатах. В світові аннали таємничих та непрояснених випадків вони потрапили під назвою «Синдром гулу Таоса». Таос — назва релігійної громади й, відповідно, містечка в горах, де жили жертви звукового феномену. Про дивний гул вперше повідомила К. С. Гремз — жителька Таосу, яка теж стала жертвою загадкового явища.

Тодішній депутат Конгресу від цієї території Білл Річардсон спочатку не повірив в «гул смерті». Але з часом, коли кількість жертв збільшилася до 20, а мешканців Таосу охопила справжня паніка, він зрозумів, що проблема таки існує. Річардсон звернувся до спеціальної парламентської комісії з питань розвідки за допомогою у розслідуванні феномену. До Санґре де Крісто приїхали військові спеціалісти і вчені-акустики.

«Гул смерті», як виявили вони, відмічався на межі людського сприйняття — себто на кордонах частотного проміжку від 20 до 20 000 герц або ритмів в секунду. Акустичні дослідження сконцентрували на звуках низької частоти від 33 до 80 герц. Була застосована найчутливіша апаратура, до робіт залучалися відомі екстрасенси та «природні сенсорики» з числа тих, що працюють на військовиків США. Однак, попри всі намагання вчених, виявити джерело гулу не вдалося. Звук стабільно фіксувався екстрасенсами та описувався як низький, зловісний, давлячий свідомість. Він нагадував віддалений шум двигуна машини, що працює вхолосту. В деяких з науковців та операторів пеленгуючого акустичного обладнання почалися психічні розлади. Дослідження було припинено.