Читать «Інтеліґент» онлайн - страница 5

Увага до виразів їх облич. У нього– захоплення: «Їдять тя мухи з комарями». Почуття, що відбиваються на милому обличчі дружини, звичайно, ніжніші й більш жіночі: наче п’ятки лоскочуть. – Ото ж у тому й чудесність мистецтва, що до кожного серця воно вибирає окремий шлях, що в кожній людині влада його виявляється різно, а саме – індивідуально!

В першім ряді виблискує лисий череп превосходительної руїни. У руїни настрій чудовий. Руїна доброзичлива й слинява. Губи висять.

В першім ряді виблискує лисий череп ще одної превосходительної руїни. У руїни настрій паскудний. Руїна жовчна й мізантропічна. Губи провалилися в рот.

Здається, я сказав неправду. Два хороших дідки, однакового соціяльного походження й положення, чинів і орденів, – і раптом от така одміна а реакціях. – Але згадайте, що я сказав: індивідуально! Доброзичливий дідок ввесь у минулому. Після сорокового року життя він звернув на той чудовий шлях – назад до дитинства, який справедлива доля заздалегідь забезпечує кожному, хто «з молоду був молодим»… Його ж товариш, на жаль, і досі не згоджується з мудрістю долі. Давно позбавлений усіх можливостей жувати й перетравлювати, хоч будь-як, солодощі життя, – він уперто намагається цього… Неприємно, звичайно.

Але годі блукати по театру. Вернімося до наших основних героїв – старого подружжя – 35 і 27 років…

Чоловік і дружина. Культурно стримані. Сидять один до одного помітно ближче. Рука мужчини зникла десь у зборках сукні женщини.

Ви бачите їхні очі. Культурно стримане враження, цілком, однак, наявне. В їх поглядах – порозуміння, спогади і навіть – обіцянки. – Мене обходить, що їх потягла один до одного та технічна умова, за якою вона для нього в цей момент є єдина можлива жінка, а він для неї – єдиний приступний мужчина. Ви побачите далі, що для мого роману це жадного значення не має.

Повний екран рук. Жваві оплески.

Діва виразно вклоняється на всі боки.

О, божественна! Як не зацікавитися нам – із ким ти вечерятимеш? Кого щасливого ще більш ощасливиш в солодкому тет-а-теті підфарбленими блискавками своїх божественних очей? Кому принесеш у щирий дарунок своє надмірно ароматне тіло?.. Я пробую перебирати кандидатів… Юнак з ґальорки? – Ні… Себто, якби він випадково потрапив до тебе, то ти, звичайно, оцінила б його майже незайману свіжість… Другий юнак із льожі – собі не належить. Йому – все наше співчуття: мадам подібна до тараньки – натура дуже чула до мистецтва… Молодець з ґальорки, чиновник, купець, крахмальний добродій у льожі… – не те! Вони всі не будуть самотні. Навіть чинуша забуде на сьогодні гемороїд. А молодець – той безперечно зірве квітку першого кохання… Що є на світі ніжнішого, чудеснішого й ароматнішого, як перше дівоче соромливе кохання?.. Дідки… Один із них, той самий, що «змолоду був молодим», він на кінець спектаклю, зовсім – як дитинка, заснув… Божественна! – таким чином твої чари – другому дідкові… Добре, що режисер мало цікавивсь кінцем твого вечора.

Подружжя знову на візникові. Сидять, щільно притулившися одно до одного.