Читать «Імператор Нерон. У вирі інтриг» онлайн - страница 50

Зорієнтувавшись в обстановці, Нерон, розколюючи опозицію, заявив, що не забороняє помірного вироку й, понад те, не забороняє сенаторам навіть цілковито виправдати підсудного. У підсумку Антистій Созіан уник смертного вироку й відбувся лише засланням. За допомогою такого маневру Нерон і ті, хто залишився йому відданим, зберегли контроль над ситуацією, стабілізувавши, а потім і зміцнивши свою владу. Згодом, уже перебуваючи на засланні, Антистій Созіан навіть писав Нерону доноси на інших засланих, тому, безсумнівно, уїдливі вірші на адресу Нерона були зумовлені не його переконанням та сміливістю, не презирством до Нерона, а лише чиїмось замовленням.

Неронові вдалося уникнути раптової відкритої конфронтації із сенатом, але імператор, однаково, було це змовою, чи ні, отримав достатньо підстав засумніватися у вірності свого найближчого оточення. Та хоч там як, 62 рік став переломним у правлінні Нерона.

Проти розлучення Нерона з Октавією виступало практично все його оточення. Тепер він вирішив перемінити оточення. Випадок з Антистієм Созіаном показав, що принаймні підстави для зміни префекта преторія, який відповідав за безпеку імператора, у Нерона були.

Знаючи, якою повагою користується у римлян Октавія, префект преторія Афраній Бурр, якому Нерон багато чим завдячував, зокрема своїм приходом до влади, завжди висловлювався проти розірвання цього шлюбу. Проти розлучення був і інший найближчий радник Нерона - Луцій Анней Сенека. 62 року Афраній Бурр раптово помирає.

Від чого - було неясно. Деякі стверджували, «що в нього в горлі повільно розросталася пухлина, що утруднювала дихання», але Римом поповзли чутки, що за наказом Нерона «йому під виглядом лікування змастили піднебіння згубною отрутою». Звісно ж, це могла бути й хвороба, але в цей самий час загинув від отруєння родич Сенеки - Анней Серен, той самий Анней Серен, у якого Нерон колись таємно зустрічався з Акте. 62 року Анней Серен обіймав уже посаду начальника римської нічної варти - одну з найважливіших посад римської поліції. Він отруївся на вечірці разом з декількома іншими офіцерами, поївши грибів, які виявилися отруйними. Начебто нещасний випадок, але мимоволі пригадується імператор Клавдій, що теж отруївся грибами…

Коли ж одного року за сумнівних обставин, що схожі на отруєння, один за одним помирають керівники двох найважливіших спецслужб імперії, то тут просто неможливо не задуматися…

Замість Афранія Бурра Нерон призначає на місце префекта преторія вже не одного, а одразу двох - Фенія Руфа, «якого любив простий народ, тому що, відаючи продовольчим постачанням Рима, виявляв безкорисливість», і Гая Софонія Тигелліна, який здобув собі згодом досить похмуру славу. Причому більший вплив на Нерона мав саме Гай Софоній Тигеллін. Розподіл влади префекта преторія між двома людьми забезпечував контроль одного за іншим і свідчив про те, що Нерон став остерігатися змови, чимраз менше довіряючи будь кому.