Читать ««Чорна зоря»» онлайн - страница 8

— Наскільки мені відомо, — відказав Соумар, — він думає тільки про своє нещастя.

— А з чого живе? Має якусь пенсійну і збирає на Козаковій горі камінці, за які вторговує дещицю. Та ловить у гірських потоках форель.

— Цілком можливо, що Ліда платить йому, так би мовити, аліменти. Може, чвари між ними й виникають через те, що, на його думку, вона дає йому замало грошей.

Чоловік він ні молодий, ні старий, либонь, іде йому п'ятий десяток. Останнім часом якісь стосунки між ними відновилися, але вельми коректні. Соумар знав тільки те, що вони вкупі одсвяткували тройцю в Жегушицях, де пан Салач служив колись управителем. Ліда запевняла Соумара, що поїхала туди заради того славетного парку, на який фундатор пожертвував сімнадцять селянських садиб. Але професор гадає, що Салач хотів закріпити примирення. Коли це так, то Салачеві не пощастило…

Трампус подякував йому досить неуважливо. Жегушицький парк! Про нього він дещо знав: був там десь дванадцять років тому у відпустці. Замок і славетний парк, під який пожертвувано сімнадцять селянських садиб, після земельної реформи перетворено на пансіонат. Зденек прожив там три тижні з дружиною. В пам'яті сплив чарівний куточок на зарослому ставку, напівструхлявілий човен, прив'язаний до берега заржавілим ланцюгом під тонкими вітами старезної плакучої верби. Трампус вийняв зі столу corpus delicti, що приніс Кост, добре оглянув і здивувався: як цей пейзаж схожий на краєвиди Жегушицького парку! Може, наквацяв його на цьому картоні Салач, колишній управитель Жегушицького парку? Відтак Трампус подумав, що варто було б з'їздити до Арноштова. Але для цього потрібен дозвіл його шефа — Клубічка.

Хоч Клубічкопі от-от мало стукнути п'ятдесят, а він був такий же бадьорий, як і п'ятнадцять років тому, коли Трампус познайомився з ним, розслідуючи підробки у Канновій галереї. Клубічко не схожий на детектива; це артист свого діла, а не урядовець, що обіймає посаду шефа відділу безпеки, — він став шефом невдовзі після того, як викрив студента Максанта у вбивстві дівчини Анежки. Кирпи не гнув, з усіма був приязний, а для Трампуса, котрого умовив колись кинути студіювати хімію й присвятити себе службі в КНБ, став другим батьком.

Коли Трампус прийшов до шефа, той стояв біля плитки й варив чорну каву. Клубічко звів очі на Трампуса і приклав пальця до вуст:

— Тихо, Зденеку, скуштуємо нового сорту кави. Знаєш, я тремчу, як артистка перед першим виступом.

Артистка! Здогадується, що Трампус прийшов через актрису? Адже це не вперше Клубічко читає його думки.

— Довго вас не затримаю, — сказав Трампус, — хочу, власне, тільки запитати, чи знаєте, що нині сталося з Салачовою?

Шеф запитливо глянув на нього. Трампус розповів, що знав, і нарешті мовив:

— А що, якби я поїхав до Арноштова?

Клубічко махнув рукою:

— Не варт. Це таке собі задрипане село. Крім того, ти до нитки промокнеш: дощ періщить там майже весь час, а сьогодні з самого ранку.

Трампус вирячив очі:

— Звідки ви знаєте?

— Ну, — відказав Клубічко невинно, — я розмовляв після другої години з тамтешнім відділенням КНБ.