Читать «1Q84. Книга перша» онлайн - страница 68
Харукі Муракамі
— Обов'язково знайдеться. Тільки не буде написано: «Кінець — тут». Хіба на верхньому щаблі драбини пишуть: «Тут останній щабель. Будь ласка, не ставте вище ногу»?
Аомаме хитнула головою.
— Так і в цьому випадку, — сказав Тамару.
Аомаме додала:
— Якщо користуватися здоровим глуздом і широко розплющити очі, то стане ясно, що десь буде кінець.
Тамару кивнув.
— Навіть якщо не стане ясно… — він показав пальцем униз, — кінець однаково прийде.
Якийсь час обоє мовчки слухали пташині голоси. Була друга половина тихого квітневого дня. Ніде жодних ознак злого наміру чи насильства.
— Зараз скільки жінок тут
— Четверо, — негайно відповів Тамару.
— Вони опинилися в однаковому становищі?
— Загалом у подібному, — сказав Тамару. І стиснув губи. — Однак останні три випадки не дуже серйозні. Їхні чоловіки, звичайно, негідники, але не настільки жорстокі, як той, про якого ми перед тим говорили. Просто дрібнота, здатна лише на погрози. Не варті того, щоб ви бруднили собі об них руки. Ми самі з ними впораємося.
— Законним чином?
— В основному законним. Навіть якщо трохи налякаємо. Звісно, серцевий напад також буває законною причиною смерті…
— Авжеж, — погодилась Аомаме.
Якусь хвилю Тамару мовчав. Поклавши обидві руки на коліна, споглядав обвисле вербове гілля.
Трохи повагавшись, Аомаме заговорила:
— Послухайте, Тамару-сан, ви не могли б пояснити мені одну річ?
— Яку?
— Скільки років тому в поліції оновили уніформу й зброю?
Тамару ледь-ледь нахмурив брови. Певно, у її голосі щось його трохи бентежило.
— А чого ви раптом про це запитали?
— Без особливої причини. Просто недавно спало на думку.
Тамару подивився їй в очі. Його погляд був цілком нейтральним, без жодного виразу. Але міг змінитися на будь-який.
— У середині листопада 1981 року поблизу озера Мотосуко між поліцією префектури Яманасі та групою екстремістів сталася велика збройна сутичка, й наступного року в поліції провели реформу. Два роки тому.
Не змінившись на обличчі, Аомаме кивнула. Про цей випадок вона не пам'ятала, але їй нічого не залишалось, як підтримати розмову.
— Сутичка була кривавою. Проти п'ятьох автоматів Калашникова «АК-47» — шестизарядні револьвери старого зразка. Сили були нерівними. Трьох бідолашних поліціантів екстремісти вщент зрешетили. Спеціальний авіазагін Сил самооборони негайно піднявся в повітря. Репутація поліції похитнулася. Відразу після того прем'єр-міністр Накасоне вирішив усерйоз зміцнити сили поліції. Провів значну структурну реформу, утворив спеціальні збройні загони, забезпечив звичайних поліцаїв високоефективними автоматичними пістолетами «Beretta-92». Ви з нього стріляли?
Аомаме хитнула головою. Вона не стріляла навіть з пневматичного пістолета.
— А я стріляв, — сказав Тамару. — Він — п'ятнадцяти-зарядний, автоматичний. Використовує кулі «Parabellum» калібру дев'ять міліметрів. Вважається надійним пістолетом і взятий на озброєння в американській армії. Не дешевий, але не такий дорогий, як модель «Sigg» або «Glock», і добре продається. Однак любителеві користуватися ним не просто. Колишній револьвер важив чотириста дев'яносто грамів, а теперішній пістолет — вісімсот п'ятдесят. Така штука в руках невишколеної японської поліції користі не приносить. Від стрільби з такого високоефективного пістолета в людних місцях можуть постраждати і звичайні громадяни.
