Читать «1Q84. Книга перша» онлайн - страница 50
Харукі Муракамі
— Напевне, ви думаєте, що в мене циці маленькі, — поглядаючи на чоловіка, холодним голосом сказала вона. — Мабуть, зневажаєте за те, що вони в мене малі, а прутень у вас великий. Може, почуваєтеся ошуканим.
— Та ні, я так не думаю. Ваші груди зовсім немалі. І дуже гарної форми.
— Невже? — сказала Аомаме. — А знаєте, я не завжди ношу бюстгальтер з мереживом. Але в роботі доводиться. Коли хочу показати груди.
— А що ж це за така робота у вас?
— Я ж вам раніше твердо сказала, що говорити тут про неї не збираюся. Та хоч би якою вона була, з жінкою всякі неприємності трапляються.
— І з чоловіком у житті таке буває.
— Але ж вам не доводиться носити бюстгальтер з мереживом, коли ви цього не хочете.
— Це правда, але…
— Не кажіть, що ви все розумієте. У жінок набагато скрутніше життя, ніж у чоловіків. Ви коли-небудь на високих каблуках спускалися крутими сходами? Перелазили через паркан у тісній міні-спідничці?
— Пробачте, — щиро сказав чоловік.
Аомаме повернула руку за спину, зірвала бюстгальтер і кинула на підлогу. Стягла і скрутила в клубок панчохи. Після того лягла на ліжко і знову почала гратися з прутнем.
— Яка чудова штучка! Я в захваті. З гарною формою й ідеальною величиною. Тверда, немов корінь дерева.
— Спасибі за такі слова, — наче трохи заспокоївшись, сказав чоловік.
— О, любка вас зараз добре обласкає й порадує!
— Може, перед тим станете під душ? Адже спітніли.
— Та перестаньте! — сказала Аомаме. І, ніби попереджаючи, легенько пальцем постукала по правому яєчку. — Я ж прийшла сюди, щоб займатися сексом, а не для душу. Зрозуміли? Передусім —
— Зрозуміло, — сказав чоловік.
Погладжуючи після любощів відкриту шию виснаженого чоловіка, що лежав долілиць на ліжку, Аомаме відчула сильне бажання штрикнути гострим вістрям свого інструмента
«Цей чоловік непогана людина, — переконувала вона себе. — Був по-своєму вправним у сексі. Стримував еякуляцію доти, поки вона не зазнала оргазму. Форма його голови й лисина їй подобалися. Розмір прутня їй підходив. Пристойно поводився, охайно одягався, не нав'язливий. Дістав непогане виховання й освіту. Щоправда, страшно нудний у розмові, здатний будь-кого роздратувати. Але ж це не злочин, за який карають на смерть. Можливо».
— Телевізор можна ввімкнути? — спитала Аомаме.
— Звичайно, можна, — відповів чоловік, усе ще лежачи долілиць.