Читать «Кинь палити!» онлайн - страница 4
Стівен Кінґ
— Чудово, — сказав Донатті. — Ми не набридаємо тут пропагандою, містере Моррісон, нас не цікавлять стан здоров’я, витрати чи суспільний стан клієнта. Нас не цікавить, чому ви бажаєте кинути палити. Ми прагматики.
— Зрозуміло, — непевно кинув Моррісон.
— Ми не користуємося ніякими ліками, не наймаємо людей Дейла Карнегі вас повчати, не рекомендуємо ніякої спеціальної дієти, не приймаємо ніякої винагороди, аж поки ви утримаєтеся від паління протягом одного року.
— Боже мій! — вирвалось у Моррісона.
— Містер Маккенн не говорив вам цього?
— Ні.
— До речі, як він себе почуває? Як ідуть його справи?
— У нього все гаразд.
— Чудово. Відмінно. А зараз… лише кілька запитань, містер Моррісон. Вони дещо особисті, але я запевняю вас, що ваші відповіді будуть триматися у найсуворішій таємниці.
— Що вас цікавить?
— Як звати вашу дружину?
— Люсінда Моррісон. Дівоче прізвище Рамсей.
— Ви її кохаєте?
Моррісон кинув на Донатті швидкий погляд, але той м’яко дивився на нього, чекаючи відповіді.
— Так, звичайно, — сказав він.
— У вас були якісь шлюбні проблеми? Можливо, розлучення?
— Яке це має відношення до лікування від шкідливої звички? — запитав Моррісон трохи сердитим, всупереч його бажанню, голосом, але він хотів, йому конче була
— Дуже велике, — відповів Донатті. — Повірте мені.
— Ні. Нічого такого не було.
Хоча стосунки між ними останнім часом були таки дещо напружені.
— У вас лише одна дитина?
— Так, син Елвін. Він у приватній школі.
— У якій саме?
— Цього я вам не скажу, — твердо мовив Моррісон.
— Гаразд, — приязно усміхнувшись, згідно кивнув Донатті. — На всі ваші запитання відповіді будуть завтра під час першого сеансу лікування.
— Дуже приємно, — Моррісон підвівся.
— Останнє запитання, — зупинив його Донатті. — Ви не палили більше години. Як ви себе почуваєте?
— Чудово, — збрехав Моррісон. — Просто чудово.
— Браво! — вигукнув Донатті. Він обійшов навколо столу й відчинив двері. — Відведіть душу сьогодні ввечері. Після завтрашнього дня ви більше ніколи палити не будете.
— Правда?
— Містере Моррісон, — урочисто сказав Донатті, — це ми гарантуємо.
Наступного дня рівно о третій Моррісон сидів у приймальні корпорації. Від самого ранку він вагався — чи йти на призначений учора секретаркою час, чи не зв’язуватися з цією корпорацією взагалі. Зрештою подумав: “Треба, нарешті, наважитись”.
Він згадав сказане Джіммі Маккенном: “Це змінило все моє життя” і вирішив піти. Бог свідок, життя у нього таке, що його слід було б трохи змінити, було цікаво. Перед тим як зайти в ліфт, він до фільтра допалив сигарету й подумав: “До біса погано, якщо вона остання”. Смак сигарета мала жахливий.
На цей раз чекати у приймальні довелося менше. Коли, на запрошення секретарки, Моррісон пройшов до коридору, на нього уже чекав Донатті. Він подав для потиску руку й усміхнувся. Його усмішка видалася Моррісону майже хижою. Він почав трохи нервуватися і знову захотів палити.