Читать «Не судилось (панське болото)» онлайн - страница 47

Михайло (піддержує її). Господи! Що з нею?

Катря (ламаючи руки). Ой!.. Давить, давить!.. Дух забива... Рятуйте мене!!

Михайло (хапа кухоль води). Напийся води... Тітко Горпино! Хто там?!

Катря (упуска кухоль; виривається, кидається на авансцену). Рятуйте!!! Михайло... я випила трутизну оту в шкляночці... серце... ох!..

Михайло. Атропін? Пропав я!!. (Рве на собі волосся і кричить несамовито). Хто там? Гей! Сюди!! Рятуйте!! Отруїлась!!

Катря (учепилась за Михайла, не пуска його). Не тікай! Не тікай! Христа ради!! (З криком). Я не хочу вмирати!.. не хочу! (Непритомно рида). Таке щастя!.. Не однімайте од мене!! Я жити хочу! Михайло, рятуй мене!

Михайло (примочує їй водою голову, приска). Катре моя! Що ти наробила?! Через мене, проклятого!.. Гей!! Сюди!! (Держить Катрю, що б'ється в його руках, і стука в вікно, аж вибива шибку). Хто в бога вірує!

Вихід  Х

Ті ж і Пашка. 

Пашка (вбіга). Що тут таке?

Михайло. Катря отруїлась..

Пашка (сплеснувши руками). Лишенько моє! Там Дмитра ловлять... Панський двір горить... Мати її божевільна біга!

Михайло. Біжи зараз! Клич лікаря, фельдшера... Кожна хвилина дорога... Рятуйте!

Пашка. Я за Павлом... він тут.

Михайло. Клич його, Христа ради, зараз! 

Пашка вибіга. 

Катря. О!! Дай мені чим дихати... вогнем пече мене... каменюкою давить... Смерть? Уже смерть? (Тиснеться до Михайла і божеволіє). Гуде! Ух, гуде як!!. То виють уже... по мою душу летять... Не дай мене, Михайло! Нічого не бачу!! Де ти? Де ти? Ой страшно!  

Михайло (рида). Я тут, Катрусю! Боже мій, зглянься!!

Катря (опускаючись на руках), О-ох! Як же тяжко!! Ой!! Несила... не можу вже більше... одпустіть мене!.. Смерть... смерть... (Несамовито кидається на коліна). Мати божа!.. Прости мені... не дай моєї душі! (Хитається).

Михайло (кидається, піддержує). Катрусю! Життя моє!! Опам'ятайсь!.. Павло прибіжить зараз! Вирятує!!

Катря (б'ється на руках у Михайла). Холод під серце підступа... туман застила очі... Михайло! Де ти? Не зникай! Ой!! (Витягується на руках у Михайла).. 

Тим часом чути за вікном голоси і тупотню. 

Михайло (спуска її на долівку). Катре! Катре! (Припада до серця). Не б'ється? Умерла!! (Одскакує в непритомнім жаху на авансцену направо і стоїть каменем). 

Вихід  XI

Ті ж, Дмитро, соцькі і люде. 

Дмитро (вбіга на остатнім слові). Умерла? Добив-таки! (На хвилину остовпів над трупом). 

Тим часом соцькі і люде вриваються в хату. 

Дмитро (вихоплює ножа й кидається на Михайла). Здихай же, кате!!

Соцькі і люде (кидаються на Дмитра і крутять йому руки). В'яжіть його!!

Дмитро (борсаючись). А! Іроди! Не діждете! (Б'є себе ножем; але як руки йому не вільні, то тільки ранить).

Соцькі. Однімайте ножа! 

Сцена така: направо - Михайло, скам'янілий; наліво - група з окровавленим Дмитром; посередині - труп Катрі.

Вихід  XII

Ті ж і Павло. 

Павло (одчиня раптом двері, з жахом зиркнувши округ). Так така, паничу, ваша поезія?! 

Завіса тихо спада

[1881]

1

- Лишіть мою хустку (франц.).

2