Читать «Не судилось (панське болото)» онлайн - страница 43
Михаил Петрович Старицкий
Катря (підвівшись трохи). Хто це? Гука щось...
Харлампій (увійшовши). А! Це ти, тут преподобнице? Чого ж мовчиш? Позакладало?
Катря (труситься, спершись обома руками на стіл). Дядьку...
Харлампій. Дядьку, та вже ж, розуміється, не батьку... Де стара?
Катря (не розбираючи добре). Не знаю...
Харлампій. Не знаю! А з паничем... знаєш?
Катря (якось не при собі). Панич! А!!
Харлампій. Свята та божа! Ну, скоїла гріх там, прогрішилась, значить, то й крилася б уже, сиділа б, слідственно, собі, в рот води набравши: з паничем невелика й біда; пани б пошти не зобідили, дали б там що; знайшовся б, може, й попихач, приміром, за яким би голову собі окрила, - а то ще й приндиться! Куди маха? Що собі в думку забрала? Тьху!
(Катря широко дивиться йому в вічі, мов божевільна.)
Чого ти на мене вирячилась? Чим ви панича обкурювали та обпоювали? Признавайсь!
Катря. Добре...
Харлампій. Бач? Добре! Еге-да! Взяв би я вас, приміром, обох з матір'ю-чаклункою, та провчив би в волості поштительно, щоб знали, як господ, панів, значиться, чарувати та зводити.
Горпина (з-за ванькира). О-ох! О-ох!!
Харлампій. Стогне! Постогнала б ти у мене не так! І не знаю, чого ще пани такі добрі, піклуються?
Катря (шепоче). Добре...
Харлампій. Добре... (Набік). Тут якось ніяково й стояти, доложу вам... (До Котрі). Не дивись, кажу, на мене! Пан оце послав мене тобі сказати, що як ти схаменешся, значить, і зараз, слідственно, без всякого бешкету, вийдеш заміж...
Катря (шепоче). Добре...
Харлампій. Не перебивай! Як вийдеш заміж зараз же за кого-небудь там, приміром, то вони простять тобі, ще й придане добре дадуть, - пару волів, корову, овечат там і грошей на весілля, щоб, значиться, гріх твій покрити; тільки щоб після шлюбу і не смерділи тут, щоб і духу вашого не було!
Катря. Щоб духу...
Харлампій. Еге-да! А якщо ти згедзкаєшся, то буде тобі і матері таке сумнительство, що і згинете у тюрязі або й у Сиберію улучите! Ну? Чого ж мовчиш?
Катря. Га!
Харлампій. Що га?
Катря. Добре...
Харлампій. Значить, слідственно, безпремінно вийдеш?
Катря. Добре...
Харлампій. Ну, гляди ж! (Набік). А ловко я обділав цю справу! Триста карбованців, що пан дав, значиться, благодареніє богу, у кишені зостануться. Ловко, Харлампію Григоровичу, спроворили: що значить, приміром, як голова не порожня, натоптана! Я знав, що вона согласиться, а тільки все думав, що побрикається, приміром, а воно вийшло - дешево; зараз і доложу. (Зиркнув на Катрю, що вона, хитаючись, почала наближатись до його, пильно дивлячись). Свят! Свят! Чистая відьма! Тут, не при хаті згадуючи, страшно й зоставатися з ними!
(Іде хутко до дверей і, зачиняючи, гука).
Дивися ж мені! Цур тобі й пек!
Вихід V
Катря сама.
Катря (хитаючись і обпираючись рукою то об стіну, то об лаву, іде до дверей). Стійте!.. Чогось приходили... лають, що не йду... кличуть кудись... мене і матір... Не можу ж я йти! Хата крутиться... червона така! Дайте-бо руку, голову мені піддержте... то я й піду... Добре... піду!
