Читать «Війни Міллігана» онлайн - страница 164

У голові з’явилася думка: як це — померти?

Шосе вийшло нагору на пагорб, і Чалмер спинився біля бару «Оазис», звідки повернувся з упаковкою пива. Усю дорогу до ферми вітчим пив. На фермі він розвантажив з багажника трактор, а Біллі кинув сапку і наказав прополоти кукурудзу.

Чалмер почав спускатись у поле на тракторі, а Біллі заходився працювати, не піднімаючи очей від землі. Раптом кулак Чалмера вдарив його в голову збоку.

— Чорти б тебе узяли! Ти пропустив бур’янину отут!

Очі застилали сльози. Біллі лежав на землі і дивився знизу на розгніваного велетня. Чалмер з банкою пива в руках пішов у сарай. Якийсь час було тихо, а потім він погукав:

– Іди сюди!

Біллі боязко підійшов до дверей сараю. Усередину заходити було страшно.

— Ось, тримай! — ткнув він на край металевого диска. — Мені треба отут гайку закрутити.

Як тільки Біллі узявся за диск, Чалмер з усієї сили ударив його по голові ззаду. Біллі повалився на культиватор. Вітчим простягнув руку кудись назад і дістав червоний шланг, яким завжди бив хлопця. Цього разу він зв’язав ним руки Біллі за спиною. Хлопець кричав і плакав, хапаючись за землю руками. Чалмер, не звертаючи на це уваги, прив’язав його до гачка.

— Твоя мати — курва, а ти — виродок! Ти це знаєш? Ти знаєш, що вона ніколи не була заміжня за Джонні Моррісоном? Га? Ти просто виродок жидівського коміка і курви!

Біллі звивався, намагаючись звільнити руки.

— Я тобі не вірю!

Чалмер схопив його за штани і волосся ззаду й витяг надвір. Біллі згадав, як Чалмер прив’язував його до столу в сараї біля струмка і ґвалтував — і він подумав, що цього разу на нього чекає те саме. Але вітчим потяг його в кукурудзяне поле і жбурнув під дерево. Біллі закричав від жаху — той витяг свій пістолет.

— Якщо ти знов таке викинеш — я пристрелю тебе, нікчемний виродку!

Він розв’язав руки хлопця й кинув йому лопату.

— Копай!

Біллі заплющив очі — і все розчинилось у темряві.

денні підвів очі. Тато Чал сердився на нього — але за що?

— Що таке? Що таке?..

— Копай канаву.

денні заходився копати канаву, як йому і сказали — три фути завглибшки та шість завдовжки. Він майже закінчив, коли Чалмер допив останню банку пива, жбурнув її кудись убік і схопив лопату.

— Клятий бездара! Виродок! Коли копаєш — треба встромляти лопату рівно, отак! Потім давиш ногою, піднімаєш — і відкидаєш землю набік, — він кинув повну лопату землі денні в обличчя. — Тебе неможливо чогось навчити, виродку! — він ударив пласкою частиною лопати хлопця в живіт. Той зігнувся навпіл і впав додолу. Чалмер ногою штовхнув його — і він скотивсь у викопану траншею.

Тримаючи ногою хлопця в ямі, він почав засипати його землею. денні став звиватися, потім схопив Чалмера за чобіт і відштовхнув — той утратив рівновагу й ледь не впав на хлопця. Це розлютило чоловіка, і він знов вихопив свій пістолет і притис до голови денні. Вільною рукою він підтяг до себе шматок іржавої труби та поставив її на обличчя хлопця. Залізо боляче уп’ялось у шкіру. Інший кінець труби він обпер об стінку траншеї.