Читать «Гроші. Ч 1. Сизий світанок» онлайн - страница 7

– Доброго вечора! – привіталася дівчина, не пригальмовуючи кроку, з чоловіком. – Ви тутешні? – У салоні вона побачила ще двох.

– Ага, – посміхнувся водій, – місцевіше не буває. Єгері ми, кабанчиками опікуємося.

– А, бачила я ваших кабанчиків. Я на них не зазіхала, чесно!

– Та ми знаємо!

– Я тут заблукала… Ви мене випадково знайшли?

Єгері розсміялися:

– Та як сказати… Охорона має в комп’ютері «хмару номерів» тих, хто тут працює. Як тільки з’являється хтось чужий з мобільним телефоном, електронна система реагує і вказує на місце перебування.

– Нічого собі! Та тут у вас прямо двадцять перше століття! – розсміялася Саша. – Як я вас рада бачити, аби ви знали! Бо кабанчики ваші не дуже привітні!

– Ми знаємо! – відповів водій. – Але без кабанів і нас ви тут би не застали!

На цьому посмішки закінчилися і обличчя єгерів скам’яніли – по дорозі до них швидко мчав квадроцикл.

– Добрий вечір! – Саша розцвіла у посмішці і навіть трохи крутнула спідницею. – Я…

– Її номер – у «чорному списку»! – гаркнув без попередження охоронець. – Вежа! Вежа! – заговорив у рацію. – Викликаю на допомогу «пташку»!

Саша подумки здригнулася. Вона знала, хто ховається за таким милим словом «пташка», зовсім не милі люди: «Беркут»! Значить, справа серйозна. Але чому вона в «чорному списку»? Чим це може обернутися для неї? Навряд чимось гарним. Хіба її не можуть затримати оці троє сильних чоловіків? Вони і так її уже затримали, контролюють – точніше, вважають, що контролюють – кожен її рух.

І Саша побігла. Не промовивши жодного слова – легко, наче граючись, а потім усе швидше, подалі від дороги, в кущі, в гущавину дерев, щоб не наздогнали машиною або квадроциклом. Єгері заклякли з розкритими ротами. Насправді вони й думки не мали за кимось, окрім кабанів, тут ганятися, тому вискочивши з машини, стояли і роздивлялися, як серед дерев у сутінках виблискують білі стегна з-під міні-спідниці. Нічого собі видовище, може захопити будь-кого, особливо, коли довкола із жіночої статі довгий час – максимум свині… Охоронець з квадроцикла злазити не захотів, лише закричав єгерям:

– Остолопи! Чого стоїте? Ану бігом за нею!

Єгері й побігли. Хекаючи, досить швидко вони наздогнали Сашу і подріботіли поруч. Так втрьох до болота, а потім і до річки вони майже мовчки і дісталися за якихось пару-трійку годин. Якщо рахувати всю подорож по Заповіднику, разом із кабанами і погонею, то за день Саша набігала годин п’ять-шість, не менше.