Читать «Акупунктура міста» онлайн - страница 27

Звук міста не залежить ані від його масштабів, ані від відсутності шуму. Скажімо, Барселона — надзвичайно галаслива, але це її звук у чистому вигляді. Так лунає тамтешня щоденність. Гомін, розмови стали невід’ємною частиною ідентичності міста. Проте в галасливій Барселоні є також і тиша, що нам дозволяє почути звуки міста.

Приклад Феррари і Барселони яскраво показує, як ці міста звучать щодня. Йдеться про звуки, що лунають у місті день у день. Але є міста, що в певні дні, особливі для них дні, теж мають особливі звуки. Почути звуки цього міста, цього особливого дня — це пережити достоту чарівний момент.

У День Йом Кіпур в Єрусалимі можна почути звук того чарівного моменту. Поволі гул міста стихає, гомін вщухає, і немає більше звуків, саме шепотіння.

Зупиняються автомобілі. І не просто мало машин, як у вихідні чи свята. Жодної! Жодної автівки. Вулиці порожні. Дорослі та діти спокійно прогулюються. Всі машини припарковано, вони стоять, немов покинуті. І натяку немає на ревище моторів фур, автобусів чи вантажівок, жодного мотора, жодного, анічогісінько не їздить вулицями.

Тиша і шепіт. Люди ходять мовчки, взуті в кросівки чи в балетки. Ніщо не створює шуму, що міг би порушити цю тишу. У такі моменти охоплює непереборне бажання гуляти, не побоюючись зіткнутися з городянами. Всі бесіди точаться пошепки і схожі на приглушене вуркотіння. Святий шепіт.

У День Спокути Єрусалим немов завмирає. В інших містах є певне пожвавлення, проте в Єрусалимі все зупиняється. Цей неписаний закон поважають як віряни, так і атеїсти. Старі, молоді, діти — всі йдуть до синагог, читають із молитовників і священних книг; багато людей простують вулицями, вбрані в таліти.

Де-не-де можна побачити групки молоді, яка тихо спілкується. Вулиці потроху запруджує натовп вірян, які виходять з синагоги; їхні бесіди триватимуть іще довго-довго. Абстрагувавшись від релігії, раптово розумієш, що опинився у великому чаті.

Вулиці без автомобілів наштовхують мене на ідею бойкотувати машини. От би укласти угоду, підписавши яку всі мешканці міст переконались, наскільки краще місто без машин. Вони б мали змогу переконатися, що тиша така ж важлива, як і якість життя, і допомагає сповна почути звуки міста.

От і закінчується Йом Кіпур. З першою зіркою на небі всі прямують до величезного патіо Стіни Плачу в очікуванні сигналу шофару. Труби, що їхнє сурмлення повалило ту уявну стіну, тепер звучать для людей, які назавжди вкоренили свою ідентичність у тому мурі. Здавалося би, кілька каменів, але протягом тисячоліть вони були беззаперечним нагадуванням — своєрідним посланням теперішності.

У Стамбулі ви щодня відчуватимете магічний момент. У другій половині дня, коли мусульмани починають свою вечірню молитву до заходу сонця, всюди раптово проникає тиша. Тиша, що її порушує лише звук міста, яким ми можемо насолодитись о цій особливій порі.