Читать «Розбійник Пинтя у Заклятому місті» онлайн - страница 30

— Що вони там роблять? — вибіг із хижки Безручко, вдивляючись у ліс. — А якщо вони поборють Його і повернуться сюди на розправу?

— Тікаймо! — кинув сокиру Безніжко. — Сідаймо на коня і вйо звідси!

Тим часом Прунслик не переставав скиглити, прощаючись зі своїм коротким і не вельми змістовним життям.

— О, моя люба тітонько Пудермантель! Ти вже ніколи не побачиш свого нещасного небожа! І все через того гультяя і махляра розбійника Пинтю! Це він приніс мене в жертву своїм захланним намірам. Хай на нього впадуть усі закляття…

Він не докінчив, бо, почувши знайоме ім’я, дракон знову наблизив зубасту пащу до полоненого.

— Ти сказав «розбійник Пинтя»?

— Т-так! С-саме так звати цього негідника!

— Та це ж мій кум! Кумась, хе-хе! Ми з ним учора добряче почастувалися. Ще й досі макітра тріщить.

І тут Прунслик зметикував, що це його шанс. Це ж той самий дракон, який дав їм на дорогу барильце вина й смачнющі пироги. Здається, звати його Шаркань. Треба негайно щось вигадати. Одразу! Цю ж секунду!

— В-ви знаєте, я найбільший друг Пинті. Можна сказати, теж кум. Майбутній. І розбійник послав мене покликати всіх йому… на п-п-підмогу. Бо він зараз із моїми товаришами потрапив у біду.

— Гм… — здивувався Шаркань і одразу дихнув полум’ям. — Хто ображає мого кума?

— Ну як х-хто?.. Лиходії.

— І де ці лиходії?

— Як це де? — розплющив від страху очі Прунслик, не знаючи, що мовити.

І тут знизу донеслося голосне бомкання. Це мідний бик зробив другу спробу повалити сосну з Молибогом. Мисливець глипнув униз і зауважив просто під собою посеред Мідної хащі на галявині якусь велику постать, що розгнівано металася в різні боки.

— Ось вони, ці лиходії!!! — заверещав Прунслик, вирішивши, що тільки-но дракон наблизиться до землі, він зіскочить і сховається в лісі.

Дракон з цікавістю глипнув униз своїм великим жовтим оком, а тоді плавно розвернувся в польоті і почав знижуватися.

— Це мідний бик і його не так просто побороти, — посерйознішав Шаркань. — Точніше, його ще ніхто не здолав.

А наші приятелі були вже в цілковитій безнадії. Сподівалися тільки на те, що сосна витримає. Однак після третього удару дерево почало хилитися. Ще один натиск мідного бика — і однією сосною в цьому зачаклованому лісі стане менше.

Але що це? Над галявиною майнула розлога тінь. Пинтя задер голову догори і отетерів: над Мідною хащею завис дракон, який тримав у лапах… Прунслика. Прунслик шарпався, як міг, аби зіскочити додолу, але Шаркань не розтискав пазурів.