Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 176

Перед очима Шлезінгера похитувалась товста потилиця полковника. Той сидів незрушно, дивлячись на дорогу, щось напружено обдумуючи.

Вони вже під'їздили до Валстада, коли радист, що весь час не знімав навушники, раптом звернувся до Рунге.

— Вас викликає начальник радіослужби, тер оберст.

— Що там у нього? — отямився полковник.

— Радіостанція Своа, що на Шпіцбергені, сповістила: в районі Баренцбурга розбився англійський бомбардувальник тину «брістоль-бофорт», що летів з боку континента.

Рунге повернувся до Шлезінгера. На його баб'ячому обличчі відбилася важка думка. Піт великими краплями скочувався по щоках. Полковник дістав з кишені хусточку. Витираючи лице і шию, спитав:

— Той літак якого типу?

— «Брістоль-бофорт»…

— А за часом як?

— Тож сходиться… Туди летіти не більше трьох годин.

— Зупини, — сказав Рунге шоферу. — Чи не хочеться вам трохи розім'ятися, любий обер-лейтенанте?

Машина зупинилась на обочині. Тут лежав неглибокий пухнастий сніжок, проте вірний звичці не залишати слідів, полковник звернув на прометений вітром, утоптаний шинами асфальт. Шлезінгер рушив за ним. Йшли мовчки.

— Ось що, Отто, — сказав Рунге, піднімаючи хутряний комір шинелі. — Ти, звичайно, зваляв дурня. Великого дурня, і коли б я не знав тебе з пелюшок, не панькався б з тобою.

Ця передмова вже давала надію і тому Шлезінгер мовчки чекав, куди поверне його патрон.

— Сьогодні на Шпіцберген відпливає підводний човен «У-206». Корветтен-капітан Мюллер отримав наказ зняти у Свеа гарнізон і демонтувати радіостанцію… Ти зрозумів, до чого я це кажу?

— Ні, Курт, поки що не розумію.

— Я даю тобі взвод Крафта. Сьогодні з Мюллером ви відпливете на Шпіцберген. Ти знайдеш там того падлюку Енке! Притягнеш його сюди живого чи мертвого! Повернеш мені все, з чим він так поспішав до Англії. Тільки це дасть мені можливість вберегти себе, та й тебе, від розслідування. Сподіваюсь, тобі ясно, що будь-яке слідство, хай навіть спрямоване на звинувачення такого телепня, як ти, неодмінно стане відомим у Берліні, а там у мене не лише друзі!

— А доктор Гергардт?

— Ти поверни мені те, що забрав з собою Енке, решта — мій клопіт. І запам'ятай: це наш єдиний шанс. Єдиний, Отто! Якщо повернешся з уловом, матимеш гауптмана і рицарський хрест. А ні…