Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 165

З роками Інгрід ставилась до батька все з більшою підозрою і неповагою. Причиною тому були чутки, що Аксель Крістіансен зловмисно довів свою тридцятидвохрічну дружину до могили, аби заволодіти підприємствами, які дісталися їй у спадок не лише в Хаммерферсті, а я Нордкіні, Тромсьє, Нордкапі. Його ресторан (це було все, чим він володів до шлюбу) давав мізерні прибутки. Родичі дружини почали було судовий процес, та чи то Акселю вдалося підкупити суд, чи закон виявився на боці неповнолітньої спадкоємиці, а тільки тяжба закінчилась перемогою Крістіансена. Він задумав було перебратися до Хаммерферста, кудись далі від злих язиків, але цьому противилася дочка. Вона категорично відмовлялась залишити рідне місто. Тут була могила матері, тут фру Улл, Ролф, тут її світ. А той, у який кликав батечко, був би їй не до душі. Інгрід знала й те, що ставши повнолітньою, вона одержить право володіти спадщиною, і тоді батько вже не зможе перешкодити її шлюбові з Ролфом. Це зараз він ще опікується її майном, І, як говорить у Хаммерферсті злі язики, поспішає прибрати до рук якомога більше.

Кепкування над Ролфом на велику радість Інгрід припинилися після того пам'ятного випадку, коли в муніципалітет Хаммерферста прийшов лист з російського міста Архангельська, підписаний начальником Головного управління Північного морського шляху з проханням висловити подяку короткохвильовику Ролфу Уллу за допомогу, яку він падав при рятуванні радянських рибалок, що потрапили в біду в районі острова Едж. Тоді затонув сейнер «Ломоносов» і рибалки висадились на лід. Їх координати у вихорі Магнітних бур вдалося піймати тільки Ролфу, а це вже свідчило про його майстерність.

Мер Хаммерферста був великим патріотом свого міста. Він так урочисто вручав Ролфу Почесну грамоту радянського товариства «ОСВОД», що того почали вважати визначним явищем нарівні з Меридіаном: «З того часу, як у нашому місті — першому місті Європи! — було введено електричне освітлення, з того достопам'ятного моменту, коли у нас була встановлена колона Меридіана, наше місто не знало видатнішої за цю події!»

Після таких високих слів Інгрід почала називати Ролфа Меридіаном. Під цим псевдонімом він був тепер відомий у підпіллі, але серед бійців норвезького Опору, проте, мало хто знав, звідки це прізвисько у хлопця. В центрі Хаммерферста дійсно стоїть колона, на якій золотими буквами написано, що тут знаходиться північна точка велетенської дуги меридіана, проміряного руками геодезистів трьох націй, які працювали над цим з 1816 по 1852 рік. Така ж колона поставлена і на південнім кінці меридіана на Дунаї, поблизу міста Ізмаїла. Граніт не зберіг для нащадків імен учених, що вчинили цей подвиг, проте і на північній і на південній можна прочитати, що «… трудились геометри трьох націй з веління і при всебічному сприянні імператорів Олександра І, Миколи І і Оскара І».