Читать «Тринадцять градусів на схід від Грінвіча» онлайн - страница 125

Того ранку він затіяв купання з переодягненням, для чого з Хейккі була принесена цивільна одежа, що змінила мій вигляд і я сам ледве впізнавав себе. Принаймні так про мою нову зовнішність говорив Ролф. Мою військову одіж і спорядження він виніс з дому і сховав. Зброю засунув під половиню біля мого тапчана. Його пересторога, як виявилось, була не зайвою — в обід до нас прибули «гості».

Вони прийшли з боку гірського масиву, що височів за озером. Десять солдат, чотири собаки, офіцер і худий, змучений до краю чоловік в арештантській робі. Його попід руки тягли двоє солдат. До будинку мельника підійшли впевнено, ніби знали, що боятись їм тут нікого і нічого. Я відчув себе так, ніби опинився в мишоловці, у якої ось саме зараз замикаються дверцята. Сидіти і чекати було понад мою витримку, я вже простягнув руку, щоб підняти половицю і вийняти автомат, але Ролф зупинив мене. Очі його палали хворобливим вогнем, я бачив: він сам шукав виходу і не знаходив. Кинувся до дверей і раптом зупинився.

— Ти глухонімий, — кинув хлопець. — Що б вони з тобою не робили — мовчи.

З цими словами він вийшов з дому назустріч німцям. Крізь вікно я бачив, як він підійшов до офіцера і почав щось говорити йому, але той, ніби не помічаючи хлопця, йшов до будинку. Ролф не відставав, забігав наперед, жестами запрошуючи проходити у двері першим. Зайшовши до кімнати, офіцер зупинився і ухняпився в мене.

— Це мій брат, гер офіцір, — промовив, виглядаючи з-за його плеча Ролф. Німець ще пильніше почав придивлятися до мене. Це був сухий, підтягнутий обер-лейтенант, років тридцяти. Лице довгобразе, очі бляклі, посинілі від холоду губи кривила єхидна посмішка. Все в ньому зараз говорило про недовір'я і підозрілість.

— Чому ви тут? — спитав він, оглядаючись на Ролфа.

— Ми не хотіли йти з усіма в гори і сховались тут. Я шофер пастора Орвінга. Ось мої документи. — Ролф подав обер-лейтенантові посвідчення.

— Чому не виконали наказ про евакуацію?

— Мій брат зламав ногу, ми вирішили перечекати тут, поки вона поправиться… Він глухонімий, гер офіцір.

Я з вдячністю поглянув на Ролфа.