Читать «Велике плавання» онлайн - страница 79

— Це, як видно, — сказав він, — також найвіддаленіші і безлюдні околиці Китаю.

Розділ XV,

ЯКИЙ ПОЧИНАЄТЬСЯ РАДІСТЮ, А ЗАКІНЧУЄТЬСЯ СУМОМ

Веслуйте, матроси, На берег зелений. В руках адмірала Кастільське знамено. Наддайте, матроси, І в якусь мить Ці кілька ліг Ваш човен промчить. Як квіти барвисті, — Веселки суцвіття, Папуги злітають Назустріч сміливцям. Вгинаються пальми З плодом у вітті, І вітер доносить Пахощі квітів. Веслуйте, матроси, І, вірте на слово, До раю земного Приплинем щасливо! Por Castilla Е рог Leon Nuevo Mundo Hallo Colon!

Цю пісню, складену моїм другом, ми співали утрьох: я, Орніччо й Аотак, який за місяць вивчив понад сотню іспанських слів, чим засоромив навіть мене, бо спочатку я не мав таких блискучих успіхів. Правда, пісеньку Аотак співає, не розуміючи її змісту, але виконує її з властивою його народові музичністю.

Ми брели по воді, нахиляючись і розглядаючи дно. Вода була така прозора, що ми виразно бачили пісок, а іноді дурну полохливу рибу. Інколи на дні можна було помітити хвилясті сліди, схожі на відбитки пір'їнок, — це легка прибережна хвиля залишила їх на піску. Ми дуже уважно розглядали дно під нашими ногами, бо Аотак, купаючись тут сьогодні вранці, загубив ланцюжок, якого подарував йому Орніччо. Бідний хлопець так журився цим, що ми удвох взялися допомогти йому в пошуках.

Річ у тому, що адміралів наказ щодо нашого парадного одягу для гідної зустрічі Великого хана ще залишався при силі. Його дотримувались не лише чиновники або капітани, але й ми, грішні. А Аотак, побачивши на нас пишні, гаптовані золотом курточки, також постарався причепурити себе як міг. Всі подаровані нами дзвіночки, клаптики, ковпак і чотки він, надівши одного разу, вже не скидав ні вночі, ні вдень. Срібного ж ланцюжка, подарованого Орніччо, він вважав своєю найзначнішою оздобою. І ось саме її Аотак загубив.

День був до того спечний, що пан дозволив нам нарешті зняти наше парадне вбрання і в звичайному одягу зійти на берег, щоб ішкупатись. Він зміркував, що Великий хан, можливо, і почув про наш приїзд, але утримується під зустрічі з нами, бо не знає, чи з добрими намірами ми прибули, чи з лихими.

Як невимушено я почував себе у своєму старенькому одягу! Якби не Аотакова втрата, я вважав би сьогоднішній день найвеселішим з усіх днів плавання.

Блукаючи по піщаному дну в усіх напрямках, ми бачили сліди, залишені годину тому, — така спокійна була вода у цих благословенних краях.

Несподівано Аотак вигукнув і нахилився. Ми кинулися до нього — поздоровити його зі знахідкою, але виявилось, що невеликий краб уп'явся йому в ногу. Юнак, нагнувшись, намагався спіймати його, але незграбна зовні тварина спритно вислизала з його пальців. Вода скаламутилась, і Аотак кілька разів замість краба хапав під водою камінці і з прикрістю шпурляв їх назад. Раптом Орніччо свиснув і нагнувся по щойно кинутий камінець. Ми з Аотаком підійшли ближче і чекали, що скаже наш друг.