Читать «Незвичайні пригоди Марко Поло» онлайн - страница 116

Вганяючи глибоко в стіну вістря списа і користуючись ним, як держаком, Матео спробував вибратися по приступках нагору. Однак скоро переконався, що його спроби марні. Ледве подолавши кілька приступок, він втрачав рівновагу і падав на дно. Дістатися по стіні, яка звужувалася вгорі, до дерев'яних ґрат було неможливо. Тепер капітан зрозумів, що яма стала для нього справжньою могилою.

Йому лишалася єдина втіха — розмовляти з Хасан-беком. Але й це виявлялося неможливим, бо ж Матео не знав по-персидськи, а Хасан-бек — по-італійськи. Капітан зажурено сидів на дні ями. Важка задуха трохи спала. Однак від напруження він весь обливався потом. Боліла поранена рука, нестерпно хотілося пити і їсти.

Побачивши нарешті над собою хитре обличчя вартового і почувши його притишений голос, він схопився. В яму полетіло кілька пшеничних млинців. Похапцем об-дмухнувши їх, Матео заходився їсти. В роті в нього так пересохло, що аж ковтати було важко.

Вартовий став вимагати свого списа.

В Матео знову прокинулась жадоба до життя. Він подолав свій пригнічений настрій. В голові блискавично промайнула думка, яка підштовхнула його до активний дій. Нехай тільки вартовий відкриє грати і схопиться за держак свого списа…

Матео заговорив голосом, сповненим найщирішої привітності:

— Відчини дверцята, любий головорізе, і подай мені що-небудь попити. Матео мучить спрага… Ти хочеш одержати свого списа? Зараз матимеш його, синочку. Дай мені тільки кухоль. Я поп'ю, а ти отримаєш свого списа. Ось він! Який чудовий спис! Правда, без вістря, та хіба це має значення? Поглянь, як обережно я подаю його. Тобі тільки залишається простягнути руку і узяти його. Ну, відчини дверцята!

Свої слова Матео підсилював виразними жестами.

Розподіл здобичі уже нібито скінчився. Почулися кроки й голоси. Вартовий квапливо відчинив грати і спустив на вірьовці кухоль з водою, вимагаючи натомість списа.

Матео припав до кухля і, не звертаючи уваги на слова схвильованого вартового, став пожадливо пити холодне молоко, йому здавалось, що він ніколи в житті не пив смачнішого напою.

— Ти просто ангел, головорізе мій, — промимрив він, надпивши до половини. — А тепер візьми цей кухоль і опусти його в сусідню яму до Хасан-бека. Тоді я віддам тобі списа.

Вартовому не лишилося нічого іншого, як виконати наказ білолицього диявола, йому хотілося якомога швидше заволодіти своїм списом. Ні про що інше він не міг тепер думати. От тільки б отримати назад свою зброю, а тоді вже він зуміє жорстоко помститися!

Матео почув кволий голос Хасан-бека. Потім грюкнули грати в сусідній ямі, і вартовий повернувся до капітана. Низько схилившись, він схопив простягнений йому спис. Та тільки-но караунасець взявся добре за держака, як Матео щосили сіпнув його до себе.

— Ось ти мені й потрібний! — Матео схопив переляканого вартового за груди і дав йому такого ляпаса, що той відлетів до стіни.

— Це тобі за те, що ти хотів мене полоскотати! Якщо хочеш лишитися живим, стій гарненько, а я видеруся тобі на спину. Ось так! Тільки дивися, тримайся як слід… — Матео став вартовому на плечі. Але й так йому не вдалося дістатися до краю ями. Сповнений розчарування, він сплигнув на дно.