Читать «Дебілка (збірник)» онлайн - страница 111

Висока сувора жінка з клунком речей, щойно придбаних у дитячій крамниці, стояла на порозі і дивилася на канапу, де годину тому залишила спати знесиленого й брудного, але дуже талановитого хлопчика. Канапа була порожньою… Крізь відчинене вікно задував легенький літній вітерець, і фіраночка, мов напнутий парус, коливалася у такт з подихом вітру… Жінка розгублено переводила погляд із порожньої канапи на придбані речі в руках і не знала, що тепер із ними робити…

* * *

Лука щосили мчав додому, в смердючий брудний підвал… Але наразі йому було байдуже, куди, адже він розкрив злочин!!! Він не знав, як їхня колекція потрапила до жінки, але він знав, що картини знаходяться у неї!!! Безперечно, їх конфіскують і повернуть тим, кому вони по праву належать!!! І вони матимуть змогу повернутися до життя, яке їх колись оточувало і приходило до Луки у снах!!! Він уявляв собі, як зрадіє мама, дізнавшись новину, і тіло його ставало невагомим – здавалось, він летить, не торкаючись землі!!! Він знайшов картини, якими мама здобула собі славу й знаменитість – ті найкращі, найцінніші, та ні, безцінні!!! Адже саме з тієї миті, як вони пропали, все у них пішло шкереберть!!! Але тепер все буде інакше!!! – Лука ніс додому радісну новину і здавалось, от-от за його худенькими плечима виростуть крила…

* * *

Міріам лежала нерухомо на твердому, збитому з дощок ліжку… Одна рука звисала вниз, зачіпаючи безкровними пальцями брудну підлогу. Обличчя її було повернутим до стіни, а старий халатик із відірваними ґудзиками не прикривав оголені геніталії… Поруч лежала порожня пляшка з-під розчинника… Гадаючи, що спить, Лука прожогом кинувся до неї й почав щосили тормосити плече:

– Мамочко, ти не уявляєш, що я знайшов!!! Мамочко!!! Тепер я знаю, де знаходиться все наше багатство! Мамочко!!! – він повернув її обличчя до себе і перелякано відсахнувся – у нього вперлась матова порожнина замість очей, і тільки у самих кутках якимось дивовижним чином застигли сльози… Тіло було бездиханним і, наче міх, перевернулося на інший бік…

– Мамочко, ні!!! Мамочко, рідна, дорога, ти не смієш… Особливо зараз, коли все складається так добре, чуєш?!!! – Лука припадав до неї, не здатний повірити у те, що трапилось, і знову й знову тормосив тіло. – Мамочко, я тебе відігрію, – лягав на неї зверху, намагаючись віддати своє тепло вистиглим кінцівкам… І врешті збагнувши страшну й незворотню правду, завмер, лежачи на ній, і тихенько схлипував. – Мамочко, вставай… Чуєш, прошу тебе, вставай…

Примітки

1

Варош – місто (діал.)

2

Кавіль – кава (діал.)

3

Позерайте – подивіться (діал.)

4

Ладити – готувати (діал.)

5

Хижа – дім (діал.)

6

Побзераєме – подивимося (діал.)

7

Чічка – квітка (діал.)

8

Цигаретлі – цигарки (діал.)