Читать «UKRAINA: От мифа к катастрофе» онлайн - страница 64

Таким образом, я еще раз повторю простой, но очень важный вывод, вытекающий из истории создания «риднойи мовы»: тот литературный язык, который был создан «свидомыми» поляками и галицийцами в конце XIX начале XX века, создавался не для удовлетворения каких-то культуростроительных потребностей малорусского народа, а для политического сепарирования Малой Руси. Его создание было совершенно не нужным, так как на тот момент уже существовал общерусский литературный язык, на котором была создана великая общерусская культура.

Вот что писал о малорусском и великорусском наречиях еще один украинофил, ректор Киевского университета Михаил Максимович: «Малороссийское и Великороссийское наречие, или, говоря полнее и точнее, Южнорусский и Северорусский языки – родные братья, сыновья одной русской речи… должны быть непременно вместе, в одной системе». Естественно, что в системе русского (общерусского) литературного языка.

Я опять приведу отрывок из письма, глухо нелюбимого «свидомыми» Пантелеймона Кулиша, который в 1892 году написал строки, которые могут вызвать приступы тупой злобы у любого из украинствующих сектантов, включая и недоделанных оранжоидов.

«Кохана внучко, сизокрила голубко! Ні про що було писати до Тебе. Чим я живу й дишу те байдуже Тобі, яко патріотці українській, моє он патріотство починається з Олега й Святослава, захоплює кляземщину й московщину з новгородчиною, вибивається з-під монгольського ярма, помагає нам вибитись із-під єзуїтської Польщі, опановує вкупі з царською раттю «пучину крови нашої» Крим, визволяє нас із-під ляхо-татарського виродка - козацтва, і достойного чада його - гайдамацтва, а ввійшовши, при світлі царських шкіл, в океан всьогосвітньої науки, поновлює бояновську старорущину на звалищах кобзарських дум і живого слова народнього. Тимчасом ся старорущина породила вже «нове в народ їх слово», слово пушкінське, і воно дало нам силу знятись вище простолюдної пісні і повісти. Не вгасала пушкінська новорущина нашого староруського, бояновського духу, а воскресила його. По своїй руській природі вона нам не ворожа, - не те вона, що польщизна: бо й її зродили наші ж таки староруські розуми, ті, що, втерявши «матір всіх руських городів», зібрали докупи яку змогли руську землю під її чада».