Читать «Поле бою» онлайн - страница 6

Реншоу так і не встиг зрозуміти, що його вбило.

Немов важезний сейф упав з великої висоти. Гуркіт прокотився через весь хмарочос, металевий каркас якого завібрував, неначе камертон. Двері квартири Реншоу вибухом зірвало з петель.

Закохана парочка, що проходила повз будинок, подивилася вгору і побачила сліпуче біле сяйво, немов спалахнула сотня юпітерів.

—  Мабуть, у когось коротке замикання,— сказав юнак.

—  А це що? — здивувалася дівчина.

Повільно кружляючи в повітрі, щось падало вниз. «О, господи, це чиясь сорочка. Вся в дірках і в крові...»

—  Мені це не подобається,— сказала дівчина нервово.— Візьмемо таксі, так, Ральфе? Нам доведеться мати справу з поліцією, коли там, нагорі, щось сталося, а я не хочу, щоб хтось знав про наші зустрічі.

—  Звичайно, так і зробимо.

Він озирнувся, побачив таксі і свиснув. Машина загальмувала, і молоді люди сіли.

У цей час, ніким не помічений, на асфальт опустився клаптик паперу. Він впав біля сорочки Джона Реншоу. Виразним почерком, з нахилом уліво, на ньому було написано:

«Любі діти! Додатково в деяких наборах! (В обмеженій кількості):

Ракетна установка — 1.

Ракети «Твістер» системи «Земля—повітря» — 20.

Діюча модель термоядерної бомби — 1».

Notes