Читать «Оповідання й новели 1921 — 1923» онлайн - страница 96

…Же — надто неспокійна. Же — циганочка, а Іванову співає: — Мій симпампончик і вкраїнофільчик. Тоді Мура каже:

— Ах, моншерамі, це ж моветон. Розшифровую: Іванов — пітерський слюсар, а українську мову знає краще за українців. (Буває). Так міркує: нацсправа, мов уюн (це, здається, в Кавтського), а на мову — плювать. «За якою наказуєте? За китайською? — Будь ласка!» Але Іванов каже: — У нас, у Пітері, так. Ми, пітерські, так. — Словом, авторитет Пітера непорушний. А Пітер — це Іванов. Це, звичайно, щодо публіцистики.

…Ну-с. Же — циганочка. Очі інституткою і гадючкою до Іванова: — Будь ласка, понюхайте оцей оселедець. Чи не почуваєте тут буржуазного духу? А то хочемо ще купити. Іванов знає жарти, але досить серйозно наказує: — Щоб оселедців більш не купувати. Досить. Можна жити скромніш.

…У манастирськім саду гримнув традиційний соловей. За манастирем заграло сонце в рожеві сурми. Мура каже (промова в ніс): — Ан-дре. Це так поважно, ніби в сальоні графині X. Але — це не так: тільки погляд маман, а взагалі — йолки зелені. І все.

…Нарешті комуна розійшлась на роботу. Залишились: Варвара і Андрій. Тут і кінець другому розділові.

III

Варвара варить борщ на примусі, а Андрій чистить картоплю. Рожеві ранкові сурми біліють. Іде день і біла музика дня. Традиційний соловей замовк. Над манастирем сонце. Звичайно, Варвара буркотить: — Ну от: була у панів — робила. Тепер у комунії — і знову роби. Андрій каже: — Так ви не робіть, Варварушко. Ми й самі справимось. — Не робіть! А хто ж обід зварить?! Га?! — Ну, то робіть, Варварушко. Хвилюється: — Варварушко… Варварушко… Ні в якім разі й баста. Ну-с… Андрій раптом зривається з місця й мчиться до столу. Навздогін йому сміх: — Ага. Приспічило! Андрій хапає папірець і олівець і нервово накидає нерівні літери. Це — поезія. Він увійшов у творчу екстазу. Суєтиться по кімнаті, спішить полетіти й бурмоче незрозумілі фрази.

А Варвара? О, Варвара спокійна, як курка на сідалі. Картоплю покинув? І біс із нею, з картоплею. Приспічило — значить будуть гроші. О, Варвара це вже знає. Коли до Варвари заходить сусідка, Варвара зводить хмуро брови й пошепки каже їй, вказуючи на Андрія: — Ви не думайте, що він абищо. Він не абищо, а ось… І виймає з кишені Шевченків портрет. — Знаєте хто? Це Кобзар, значить. Товариш Шевченко, отой, що на сполкомі висить. А він (жест на Андрія), значить, під Шевченка пише різні пісні, скажемо, та інші прозвідєнія.

…Андрій по кімнаті носиться. Варвара картоплю чистить. Борщ над примусом булькає. А за вікном повітове місто, де пахне Гоголем, і відходить за обрій слобожанська степова далечінь.

…Да, ще про Гордієнка не казав. Добре, скажу.

IV

Йосип Гордієнко — хороший хлопець. Але — «педантична пунктуальність»: слова Бобчинського чи Добчинського — не пам’ятаю. Йосип, спец з Упродкому, завжди виголений і свіжий, мов хлоп’яча ковзалка.

…Це з його записної книжки:…«Підвідділ гоління» (підсумок за п’ять років) 113 p. голився своєю бритвою, з них: 14 — на дворі (кімнату зайняли більшовики), 99 — у кімнаті; з цих 993 — порізався: 1 раз сам не знаю чому, а 2 рази забув помантачити бритву, 118 р. голився в місцевого цилюрника, що квартирує за Паланкою; з них 5 — в отряді: цилюрник одступав з Червоною Армією. І т. д. А це з відділу самоосвіти: 18 вересня прочитав 3 сторінки (такої-то) книги, звичайно, з марксизму, тоді ж одна година пішла на вивчення англійської мови для ознайомлення з тред-юніонами в оригіналах, звичайно, з марксистського погляду» й т. д.