Читать «До рідного народу» онлайн

Пантелеймон Олександрович Куліш

Пантелеймон Куліш

ДО РІДНОГО НАРОДУ 

До рідного народу

До рідного народу

подаючи йому український переклад

Шекспірових творів

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Предків наших, тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину!

Оттака-то слава наша.

Слава України!

Шевченко

Народе без пуття, без честі і поваги, Без правди у завітах предків диких, Ти, що постав з безумної одваги Гірких п’яниць та розбишак великих! Єдиний скарб у тебе — рідна мова, Заклятий для сусідського хижацтва: Вона твого життя міцна основа. Певніша над усі скарби й багатства. Се голос луччих предків з домовини. Тих душ святих, що марно погибали У злигоднях Великої Руїни, Котру старці твоїм тріумфом звали. О варваре! покинь тріумфувати Та зчервоній од сорома тяжкого: Що всі сусіде мають що назвати, А ти своїм не назовеш нічого. Що захопив єси серед руїни. Забрав усе великий твій добродій; Жене тебе неволя з України, Із рідним словом тулишся мов злодій. На ж зеркало всесвітнє, визирайся, Збагни, який ти азіат мізерний, Своїм розбоєм лютим не пишайся. Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вертайся.