Читать «Історія Слобідської України» онлайн - страница 249

Дмитро Багалiй

60. Севрюки — тут: порубіжники, охоронці кордонів або в значенні «жителі Чернігово-Сівер-щини».

61. Бортники — феодально залежні селяни, які збирали в лісах мед диких бджіл і сплачували данину медом. Відомі з часів Київської Русі.

62. Чинш — податок у грошовій формі.

63. В питанні про час заснування міста Харкова єдиної точки зору немає, оскільки різні учені по-різному підходили до того, яку ж подію слід вважати початковою: прибуття на це місце перших поселенців чи будівництво острога і фортеці (див.: Слюсарский А. Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины XVII–XVIII вв. X., 1964. С. 95–99). Як правило, в науковій літературі часом заснування Харкова вважається початок 50-х років XVII ст., точніше 1653–1655 рр. (Рибалка І. К. Історія Української РСР. Дорадянський період. С. 578) або 1653–1656 рр. (История Украинской ССР. К., 1983. Т. 3. С. 672).

64. Альбовський Є. О. — кадровий офіцер, письменник, краєзнавець другої половини XIX — початку XX ст., автор ряду праць з історії Слобожанщини.

65. Зміїв — одне з найдавніших поселень на території нинішньої Харківської області. Згадується в Іпатіївському літописі під XII ст. Датою заснування міста вважається 1656 р. (див.: Загоровский В. П. Изюмская черта. С. 68).

66. Салтівська археологічна культура VIII–X ст.

67. Про дату заснування м. Охтирки Сумської області див. також: Українська Радянська Енциклопедія. 1982. Т. 8. С. 108; Іванюк Я- Г. Міста-фортеці Охтирка і Суми у XVII–XVIII ст. //Укр. іст. журн. 1980. № 9. С. 101, де датою заснування міста називається 1641 р.

68. В історичній літературі зустрічається різнобіжність в визначенні дати заснування Бого-духова: 1662 (Історія міст і сіл УРСР. Харківська область. К., 1967. С. 242) та 1664 р. (Загоровский В. П. Изюмская черта. С. 74).

69. Купчитися — скупчуватися, збиратися в одному місці.

70. …на підставі розуму і справедливості…- явна ідеалізація ученим дій козацько-старшинської адміністрації, яка спростовується наведеними ним же фактами численних зловживань старшини.

71. Руга — церковне володіння, частіше — земля

72. Академік Пльденштедт-І. А. Гюльденштедт (1745–1781 рр.) — академік Російської Академії наук, що здійснив у 1774 р. першу спеціальну наукову експедицію на Україну з метою систематичного описання краю і його жителів.

73. Волохи — переселенці з Валахії (історична область, що входила в Румунію), які перейшли на територію Росії після поразки російської армії на р. Прут у 1711 р.

74. Гандлювати — торгувати.

75. Жалованні грамоти — спеціальні царські укази, за якими, в даному випадку полки, загалом же — певні особи, наділялися визначеними в грамотах милостями.

76. Див. прим. 47.

77. Гетьманські статті — угоди між гетьманом України і царським урядом, в яких були зафіксовані рамки політичної автономії, економічні пільги населення України, права і обов'язки станів тощо.

78 Про вільну заїмку земель див. в розділі 8.

79. …два типи заселення… — Д. І. Багалій розцінював російську колонізацію Слобожанщини передусім як урядову, служилу, а українську — як народну.