Читать «Інше ґроно проникнень і свідчень» онлайн - страница 31

На сцену тим часом виходить місцевий поет. Сивий та натхненний. Він каже мітингові: «Ми їх дотиснемо!» Це він говорить про долю політичних супротивників, але дитятко природи уявляє собі інший чин дотискання. Уявляє тим чіткіше, чим конкретніше слинявий дідок тисне її в тилові частини. Місцевий поет набирає в легені холодне груднева повітря і починає читати вірш.

Зловісна ніч насунула на нас, Але промінням розітнуло хмари! Пробудження настав священний час, Коцюрбляться настрашені почвари!

«Учму-у ге-е-е-еть!» — реве у відповідь тисячорота сексуальна машина. Шоу-гьорл не дуже вже розуміє, що таке «учма», й це невідоме, вороже і зненавиджене прикольною машиною слово поєднується в її уяві з «настрашеними почварами» поета. Вона починає розуміти ще одне призначення велетенської мітингової машини — заганяти почвар у темряву, вивільняти простір для збудження та оргазму. Її починає пробивати на творчість. Вона шкодує, що не має при собі драпу. Драп — як додаткове життя в «броділкє». Сяюче золото серед сірих стін віртуального лабіринту. Без драпу їй не вийти на вищий рівень гри. На сцену. Не заспівати. Не відірватися. Не кінчити. Дідок хрипить за її спиною. От він то якраз і кінчив. Отож бо. Мудак.

Тут вона помічає на сцені знайомого товстого начальника. Вона бачила його в сауні разом із відомою львівською співачкою. Коли бавила там свого спонсора. Теж начальника. Ще товстішого. Тепер просто товстий підноситься над усім натовпом у монументальному пальті, з триметровим помаранчевим шаликом, котрий замітає сцену. Вона підстрибує, щоби начальник її побачив. Ще й ще. «Шо ти, курво, скачеш», — шипить за її спиною хтось із вусатих. Їй здається, що весь мітинг, уся та жива машина тепер шикується за її спиною, дивиться на її підстрибуючу гепу і застромлює руки в кишені. Сотні, тисячі спітнілих рук. Глибше й глибше. Це збуджує її ще більше. Вона шаліє.

Поет залишає сцену. Начальник нарешті помічає її, простягає їй руку і витягує під світло прожекторів. «Йе-е-е-е-ес!» — кричить вона і повертається до натовпу обличчям. Їй підносять мікрофон, обгорнутий помаранчевими стрічками. Тепер вона відчуває мітингову машину не гепою, а передом. Це відчуття гострішає, млосне тепло досягає міжніжжя і оргазм стає неминучим. Шоу-гьорл відчуває тепер вже усім тілом, кожною його частиною, що революція є не тільки молодшою сестрою вселенського збудження, але й люблячою мамою земної попси. Вона вдячна за це революції. Усім революціям всіх часів. Й-е-е-е-ес! Сталося!