Читать «Інше ґроно проникнень і свідчень» онлайн - страница 28

Першою рибою істини стали чутки про відступ. Сірі люди, які приятелювали з людьми зла, почали приходити до наших укріплень і казати: «Це фатум. В наших тилах не все спокійно, ян та інь знову зрушилися, а батальйонні відьмаки пророкують зради та згіршення». Потім сірих відчутно поменшало на вулицях і в кав'ярнях. Ті, що лишилися, вперто теревенили про родинні проблеми, хворих тет і неслухняних дітей. Вони заглядали в очі цивільним і просили педагогічних порад. Цивільні переважно сірим не співчували. Ми зрозуміли, що люди зла залишили якусь зі своїх стратегічних позицій. Цей раптовий відступ не приніс спокою нікому, але створив порожнечу й тимчасове місце для уможливлення. Так завжди буває, коли снайпери залишають хутір, але гільзи все ще блискучі, теплі і відлякують псів.

Другою рибою істини стали звістки від тих, хто загубився у західному поході. Вони повідомили, що вийшли на береги океану, але тубільці не знають мови атлантів і вже кілька століть вважають Атлантиду загиблою. В супермаркетах біля берега океану наші мандрівники не знайшли ані бульби, ані цибулі. Дефіцит круглявих харчів та дивний присмак у напоях змусив замислитися командирів та укладачів мапи. Вирішено було шукати Атлантиду північніше і переважно вночі. Що безнадійнішим ставав пошук, то приязнішали тубільці. Вони приносили до наметів кольорові скляні кульки і казали, що їх викинуло на берег океану з невідомих глибин, де живуть лиш восьминоги і кракени. Вони натякали, що кульки таємничо пов'язані із релігією атлантів, але ретельна перевірка не виявила в тих кульках жрецької магії. Дехто з мандрівників захворів від розчарування.

Третя риба істини виплила з монетного двору. Там несподівано почали відливати залізні ордени і вкривати їх блакитною емаллю. Збоченське поєднання заліза з блакиттю стурбувало художників і поетів. Багато з них звернулося до давніх оковитих ритуалів і вклякло перед вівтарями, очищеними медом. Вони молилися ревно і заглиблювались до сяйва в очах. Але з того знову не вийшло нічого путнього: до блакиті монетники почали підмішувати сірку.

Ми зібрали риб істини і віднесли до чистої води. Ми не стали пророкувати зрушення світу, адже світ зрушився задовго до нашого народження. Ми не відкликали мандрівників з берегів океану, адже не всі скляні кульки ще перевірені на присутність магії. І ми відмовилися від орденів, навіть не мотивуючи цієї відмови.

Ми лише чекаємо, коли осінь в Інчжоу перейде в зиму. У ту дощову зиму, що наповнить водою висохле озеро.

Світло між головами

Від подій, які увійшли в переліки суспільних збуджень під назвою «Помаранчевої революції», минув час. Вони ще не стали «історією» у повному розумінні цього слова. Але вони вже й не несуть у собі рушійного напруження творчих верств суспільства, притаманного «теперішньому».

Явища на такій «проміжній» відстані стають зручними для символічних трактувань. Треба знайти особливі знаки-закріплювачі, якщо хочемо колись ще раз відчути сьогоденний алхімічний смак «вудженої» революції. Ревсмак-2006. Специфічний смак вже розпруженого, нафаршованого спогадами «буття другої свіжості». Тої свіжості, котрої буцімто не буває…