Читать «Ігри долі» онлайн - страница 23

Сьогодні їй повезло: підібрався майже ідеальний варіант. Довге доглянуте волосся, гарний овал обличчя, тендітна шийка. Усе, як по заказу. З таким «матеріалом» добре працювалося б будь-якому майстру.

Різноманітні зачіски приміряла наша наречена, й кожна їй личила, та все ж таки зупинилася на підібраному волоссі. Але з такою масою волосся важко буде впоратися.

— Мабуть, нічого змінювати не будемо, — сказала Аня. — Хоча … Можливо, краще буде, якщо буде коса. А збоку заколоти букетик з білих лілій. Що думаєте?

— Думаю буде непогано. Дивіться, можна буде виплести коси тільки по боках. Ось так. Буде виглядати як колосок, тільки заплетений вільніше. У з’єднаннях можна заколоти заколки з перлинками. Середину ми залишимо такою, як є. Можна буде трохи підняти. А на потилиці заплести кілька косичок і викласти їх у вигляді корони. Зверху ми прикріпимо фату, а з боку — лілії. Ну, як?

— Можна, але без корони. Це занадто пафосно, — відповіла наречена.

Оксана посміхнулася і сказала:

— Впізнаю колишню Аню, а то я подумала, що її уже навіки втрачено.

Аня повернулася до подруги, а у тої в очах «бісики» танцювали.

— Ти ще тут? — запитала Аня. — Я думала, її величність- подружка десь уже попленталася. П’ять хвилин тримати рот на замку, це ж для тебе рекорд, — жартома додала.

«Як діти», — подумала Марина.

— А якщо серйозно, як тобі моя ідея з косами? — запитала Аня у подруги.

— Думаю непогано, навіть символічно. А на рахунок корони також думаю, що перебір. Краще…

Оксана встала і підійшла до подруги.

— Щоб було, як ви казали. По боках коси, посередині пряме. Волосся підбираємо знизу догори дугою. Прикріпляємо квіти збоку, а фату зверху. Скромненько, но зі смаком, — додала Оксана і посміхнулася Аниному відображенню у дзеркалі. Аня й собі посміхнулася відображенню Оксани.

— В принципі непогано, — задумливо мовила Марина. Це, напевне, перший раз, коли я справді погоджуюся з чужою думкою. Так як ви казали: скромно, но зі смаком, — дівчина посміхнулася. — А тепер дозвольте приступати до роботи.

Це було сказано до Оксани, яка стояла біля Ані і не допускала до неї перукаря.

— Ох, звичайно! А я піду й приготую каву.

— Мені, будь ласка, принеси сік, серце й так шалено калатає. А ви що будете? — запитала Аня Марину.

— Дякую, я б випила каву.

— Чорну чи з вершками?

— Чорну і без цукру. Дякую. — Марина посміхнулася турботливій подружці й повернулася до своїх обов’язків.

— Давай швидше! — ледь не криком говорив Нік своєму свідкові, який зав’язував йому метелика на сорочці.

«Будь проклятий цей смокінг. Скільки ж з ним возитися?!» — сердито думав наречений.