Читать «Ігри долі» онлайн - страница 22

— Ну, ні, я точно запізнюся на власне весілля! Чому її так довго немає?

— Та не запізнишся ти, — сказала Оксана. — Ще багато часу залишається до початку церемонії. Та й запізнюється твій «стиліст», — іронія чулася в її голосі на останньому слові, — якихось на 10 хвилин.

Сама вона не надто переймалася своїм виглядом. Обурювало лише те, що потрібно було надіти довгу сукню, а в придачу ще й доведеться цілий вечір ходити на підборах. Але чого не зробиш заради найкращої подруги. Зачіска майже нічим не відрізнялася від попередніх, лише більш акуратно причесана, й на лівому боці виднівся букетик з червоних квітів. Свідок як- не- як.

У той час, коли Аня не знаходила собі місця від переживань, Оксана спокійно сиділа у неї на дивані і робила собі манікюр. Хоча манікюр, це дуже голосно сказано, так просто водила пензликом від лаку по нігтях, залишаючи на них приємний червоний колір.

Бачачи дуже схвильоване обличчя своєї подруги, Оксана промовила:

— Давай я тобі зроблю зачіску або хоча б макіяж.

Аня сердито на неї подивилася. Оксана ж їй поглумилася.

— Чого ж ти так сіпаєшся, — говорила Оксана, — ще є вдосталь часу. Ще й восьмої немає.

— Ні, скоріше сказати, що майже восьма, а я ще зовсім не готова.

— Боже, та скільки тобі потрібно часу, щоб одягнутися. Раніше ти цим не переймалася.

— Це було раніше, — відрізала Аня й сердито надула губки.

— Та ти подивися на неї, уже багатійку з себе корчить!

— Перестань говорити дурниці, й так несолодко, — відповідла наречена на слова подруги.

Запанувала тиша, яку порушила прихід перукаря.

«Ну, нарешті!» — зітхнули подумки подруги.

Одна нарешті заспокоїла свої переживання, а інша спокійно закінчить фарбувати нігті.

Аня всілася біля великого дзеркала й подивилася на своє відображення. Бліда. Добре, що хоча б вдалося цієї ночі добре виспатися. Сама собі здивувалася, коли ранком прокинулася. Вночі не мучили жахіття про зірване весілля або невдале його проведення. Цієї ночі все було по іншому, і задоволена усмішка торкнулася її губ.

Перукар Марина й подруга нареченої обмінялися здивованими поглядами, адже на запитання про зачіску Аня тільки посміхалася. «Це все нерви», — думали вони.

Аня дивилася на своє відображення, але себе не бачила, її думки далеко завели… до першої шлюбної ночі… За час підготовки їй навіть на думку не спадало думати про це. Тільки цієї ночі її уява зіграла з нею злий жарт. У ві сні вона бачила себе з Ніком, їхні цілунки, а потім… Аня наче зі сну збудилася. Побачила здивовані погляди дівчат і почервоніла від власних думок, так ніби вони здогадалися, про що вона думала.

— Вибачте, — тихенько промовила й знову повернула обличчя до дзеркала.

— Будемо робити усе так, як ми пробували раніше чи бажаєте щось нове? — запитала перукар.

Дівчина 30 років. Але незважаючи на свій досить юний вік, була професіоналом з професіоналів. А головне, володіла ангельським терпінням, яке завжди допомагало при її роботі з нареченими. Здавалося, такі спокійні з вигляду, такі інколи вибрики показували, що інші на її місці давно б валер’яну ковтали. А вона спокійно вислухає побажання, навіть якщо їхні фантазії далеко відносили їх від реальностіі і зовсім не пасували одній чи другій до лиця. Але щоб не зіпсувати молодим свята, а собі імідж, переконувала норовливу наречену й робила так, як вважала за потрібне. Що в кінцевому етапі давало завжди позитивний результат.